Про це повідомила пресслужба Львівської ОВА.
5 березня на околицях Львова, у Білогорщі відбулись пам’ятні заходи. Присутні поклали квіти та лампадки до пам’ятника командира УПА та приєднались до поминальної панахиди. Опісля відбулось громадське віче.
“Він прийняв свій останній бій, не давши ворогу взяти себе живим. Рівно 75 років тому обірвалося життя Романа Шухевича – легендарного командира, для якого свобода була важливішою за життя. Окупанти боялися його за життя. Бояться вони його і зараз. А ми памʼятаємо. Памʼятаємо. Навчаємося в нього. Боремося. Вистоїмо”, — зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Роман Шухевич — український політичний і державний діяч, член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів та генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії. Керував боротьбою українців проти двох тоталітарних режимів – нацистської Німеччини та Радянського Союзу. З 1949 року переховувався в будинку Ганни Конюшек у Білогорщі. Це помешкання було спеціально обладнане для конспірації – сховище розташовувалося між поверхами і маскувалося меблями.
2 березня 1950 року чекісти арештували одну з його зв’язкових – Дарію Гусяк. Її свідчення могли викрити місце перебування командира, тому Шухевич планував переїзд до Львова, де були інші конспіративні квартири. Втім, здійснити це не встиг.
На світанку 5 березня спецпідрозділи Міністерства державної безпеки (МГБ) СРСР оточили будинок у Білогорщі. Операцію очолював генерал Павло Судоплатов, а до неї було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ.
Коли радянські оперативники увійшли в дім, вони провели обшук і затримали господиню та її служницю Галину Дідик – ще одну зв’язкову Шухевича. Офіцери запропонували їй переконати командира здатися, але вона відмовилася.
Тим часом Роман Шухевич, не бажаючи потрапити в полон, вирвався з укриття та вступив у бій. Він застрелив майора МГБ Ревенка і спробував прорватися з оточення. Однак під час перестрілки отримав поранення. Не бажаючи здаватися ворогові живим, він пустив собі кулю в скроню з пістолета “Вальтер”.
У радянських звітах записали, що Шухевича вбив один із сержантів. Йому навіть виплатили премію у 1000 рублів. Проте дослідники визвольного руху переконані, що командир наклав на себе руки, щоб не потрапити до рук МГБ.
Після загибелі тіло командира виставили на впізнання рідним, зокрема його синові Юрію Шухевичу, якого тоді утримували в радянській в’язниці. Однак місце його поховання досі залишається невідомим. За однією з версій, тіло спалили в крематорії Биківнянського лісу або скинули в ріку Західний Буг.
Коментарі