На Львівщині офіційно зареєстровані 11 релігійних громад Львівської єпархії УПЦ, що мають юридичні зв’язки із РФ. За даними Львівської обласної військової адміністрації, найбільше таких у Турківській громаді, що розташована у Карпатах.
Журналісти Суспільного відвідали парафії на Львівщині, які наразі офіційно офіційно мають зв’язки із РФ.
За даними адміністрації, у Турківській громаді таких дві. Натомість очільник місцевої громади Ярослав Паращич каже – у них є інформація про три локації. Це каплиці у селах Явора та Присліп та недобудований комплекс монастиря у селі Радич.
Кирило-Мефодіївський монастир УПЦ складається із двох частин – нижче розташована церква та господарські приміщення. Вище – іще одна церква та дзвіниця. На запитання, чи має монастир у селі Радич стосунок до Росії, ієромонах Володимир заперечує.
“Росія давно віддала Україні, що ми маємо свою церкву. Ми до неї не належимо. То що її ми поминаємо як МП – то одне. Але то причому? Ми собі вибираємо, наш уряд вибирає своїх владик. Ну раніше були залежні від Москви, вирішували питання, а тепер ні. Молимося як – за наші “власті”. Де живемо за “власті” і молимося. Молимося за Кирила, поминаємо. Ви то хотіли почути?” — цікавиться настоятель церкви УПЦ у селі Радич ієромонах Володимир.
Щодо нового закону ієромонах Володимир каже, що вирішувати такі речі має його церковна влада. А щодо кількості прихожан у селі Радич розповідає:
“Я маю тут три чоловіка, чотири. І то ті старі. Молодих нема. Всі виїхали. Одні на війні, інші за кордон виїхали”.
Попри це триває будівництво великого монастиря.
“Ну ви знаєте, колись ся будує, бо не знаємо який час. Нині час такий – війни. А завтра не буде війна і люди можуть прийти до храму”, — додає ієромонах.
Ще одна церква УПЦ розташована у селі Явора, що теж поруч із Туркою. Тут посеред села стоїть споруда із синім дахом та золотими куполами. Зараз вона зачинена, на вході висить замок. Розміщена така каплиця посеред саду на подвір’ї одного із господарств. За даними керівника Турківської громади Ярослава Паращича, це приватна територія, на якій колись звели каплицю. Жінка, що живе у будинку на цій ділянці, відмовилась представитись та розповіла, що церква зараз не діє.
Будинок мешканки села Ірини Сокирко розташований на сусідньому подвір’ї із каплицею. Жінка розповідає, що церковних служб у ній не проводять декілька років.
“То ті хазяїни збудували ту капличку. І та капличка була діюча раніше. А теперка вже закрита. Я теж ходила кілька раз до тої церкви, бо я так ходжу та в селі. Але там нікого не згадували, ні Кирила. Не дуже багато ходили, переважно в іншу церкву ходили”, — каже Ірина Сокирко.
Третя громада на території Турківської громади, де зареєстрована громада УПЦ – село Присліп. Це каплиця, її приміщення зачинене, територія навколо заросла травою, сходи знищені, а поруч – імпровізовані дзвони із газових балонів. Каплиця УПЦ розташована за майже 500 метрів від православної, але вже української церкви.
“Я не ходжу до “рускої”, я ходжу до української! В нас церква православна, а тут – “руска” церква. І ту казали, щоб її закрити ту церкву, бо ми українці. І чого тут “рускі” мають бути?!” — зазначає місцева мешканка Ольга.
За словами керівника Турківської громади Ярослава Паращича, ця каплиця теж розташована на приватній території. Із 2014 там збирались декілька сімей у свята та у неділю. А після повномасштабного вторгнення, каже Ярослав Паращич, громада села звернулась до прихожан цієї церкви не проводити служінь у Присліпі. Якщо за 9 місяців такі об’єкти не відповідатимуть нормі нового закону, за словами Ярослава Паращика, звертатимуться до суду.
“Це приватна земельна ділянка — 5,9 соток для ведення сільського особистого господарства. Я думаю, що суд прийме рішення, це юридично буде. І, може, це і є порушення, бо ділянка для ведення селянського господарства, а побудована будівля”, — каже керівник Турківської громади.
За словами релігієзнавця Михайла Кобрина, новий закон не має на меті тотальних заборон. Він дає шанс таким громадам перейти, до прикладу, до ПЦУ — Православної церкви України. Якщо ж нічого не зміниться за 9 місяців, далі передбачена спеціальна процедура.
“Має відбутися релігієзнавча експертиза, і це є дуже важливий момент, тобто, що це не є бажання якогось чиновника, якоїсь політичної партії чи ще когось. Тобто є незалежні релігієзнавці, експерти у своїй справі, які будуть аналізувати, відповідно, документи з різних сторін. Тобто, зі сторін юридичних, зі сторін канонічних, і вони тоді будуть показувати: чи є цей зв’язок, чи нема цього зв’язку з РФ”, — пояснює Михайло Кобрин.
Якщо зв’язок є, каже Михайло Кобрин, відбуватимуться суди, за рішенням яких можна буде скасувати офіційну реєстрацію таких громад в Україні. Якщо нема реєстрації – така громада опиняється поза межами правового поля в Україні. І можна розглядати майно, що їй належало.
За словами керівника обласного відділу релігій та національностей Василя Дороша, якщо культова споруда такої громади була у комунальній чи державній власності, її зможуть повернути у підпорядкування громади чи держави. Складніша ситуація із тими церквами чи каплицями, що є на приватній території.
“Релігійні організації Московського патріархату вже за часи незалежності збудували дуже багато культових споруд. І повернутих або переданих є меншість. Саме тому ті культові споруди або майно, що будувалося ними, держава не може на них претендувати. Тому що це будувалося ними. Тобто, воно найімовірніше записане або на юридичних, або на фізичних осіб. Тому якогось впливу на них наразі держава не має. І я можу припустити, що ті громади, які не захочуть розірвати релігійно-канонічний зв’язок із РПЦ, вони продовжать служити підпільно або на них чекає певна маргіналізація”, — говорить Василь Дорош.
Загалом же у Львівській області, згідно із статистикою, додає Василь Дорош, найменша в Україні кількість церковних громад, що поки офіційно мають стосунок до РФ.
Коментарі