«На що ви проміняли свою Гідність?», – яка роль львівських суддів у рішенні ВККСУ щодо судді Майдану Шаховніної

Про це пише членкиня Громадської ради доброчесності Світлана Ільницька.

«ВККСУ прийняла рішення, яким визнала доброчесною поведінку судді Майдану – Марини Шаховніної, яка винесла декілька рішень про позбавлення водійських прав учасників Революції Гідності», – наголошує Світлана Ільницька.

За те, щоб суддя Майдану продовжувала здійснювати правосуддя, проголосували члени ВККСУ, серед яких — Руслан Сидорович, колишній народний депутат від Об’єднання «Самопоміч».

«За те, щоб суддя Майдану продовжувала здійснювати правосуддя, проголосувала людина, яка стала народним депутатом якраз завдяки тим, кого переслідувала Шаховніна і їй подібні», – пише авторка.

Саме він, за словами Ільницької, як доповідач майже рік не призначав засідання у справі Шаховніної, а згодом проголосував за залишення її на посаді.

Ще одним львів’янином, який підтримав це рішення, став суддя зі Львова Роман Кидисюк.

Окрім них, переслідування учасників Революції Гідності визнали «доброчесним» також:

«Людмила Волкова, Віталій Гацелюк, Ярослав Дух, Олег Коліуш, Ігор Кушнір, Володимир Луганський, Руслан Мельник, Олексій Омельян та Галина Шевчук».

Світлана Ільницька називає Марину Шаховніну найбільш цинічною суддею, з якою їй доводилося стикатися як членкині ГРД. Під час співбесіди суддя, зокрема, заявляла:

• «не знала про події Революції Гідності, бо була за кордоном»;
• та фактично перекладала тягар доказування на обвинувачених:
• «порушники мають доводити свою невинуватість».

На ймовірну заангажованість судді, за словами Ільницької, вказує низка фактів:

1. «Суддя не повідомила належним чином учасників про дату і час розгляду справи, розглядаючи рішення блискавично — за 4–12 днів після надходження справи»;
2.  «Не мала жодних підтверджень, що за кермом була особа, яку притягують до відповідальності»;
3.  «Застосувала найтяжче покарання лише в період Революції Гідності, як і інші судді Подільського районного суду м. Києва»;
4.  «Винесла рішення тоді, коли вже була опублікована інформація про підробку протоколів ДАІ та після перших смертей учасників Революції Гідності – Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Юрія Вербицького».

Окремо Ільницька звертає увагу на можливий конфлікт інтересів:

«На рішення Комісії не вплинуло, що свекор Шаховніної – суддя Верховного Суду Бородій Василь Миколайович, а чоловік працює в славнозвісному ДБР».

Водночас усе обґрунтування рішення ВККСУ зводиться до однієї фрази:

«Комісія у пленарному складі підтримує висновки колегії про обґрунтованість та достатність наданих Шаховніною М.О. пояснень для спростовування доводів ГРД».

Світлана Ільницька висловлює сподівання, що Вища рада правосуддя зможе виправити цю ситуацію:

«Сподіваюся, що Вища рада правосуддя змиє цю ганьбу і виправить допущену помилку ВККСУ», – і закликає до громадської активності, щоб суддя Майдану не повернулася до здійснення правосуддя.

На завершення Світлана Ільницька ставить пряме і болюче запитання до членів ВККСУ:

«На що ви проміняли свою Гідність?»