14 вересня 1990 року у Львові за рішенням місцевої влади відбувся демонтаж пам’ятника Леніну, який радянська влада встановила 20 січня 1952 року.
Спогадами про цей день поділився історик та громадський діяч Іван Сварник, який був свідком знесення пам’ятника, пише “Суспільне”.
“Настрій у людей був дуже святковий і рішучий. Люди розуміли, що цей пам’ятник є символом тієї епохи, тієї країни, в якій вони жили протягом тривалого часу, що це кінець однієї сторінки історії, яка принесла багатьом дуже багато страждань, горя. Усі ті жертви під час визвольної боротьби, брєжнєвських репресій періоду 60-70 років. Все це, на думку людей, мало відійти вже в минуле”, — розповідає Іван Сварник.
За словами історика, оцінити кількість людей, які були присутні, практично неможливо, адже тоді кожен мітинг оцінювався приблизно. Там була заповнена вся площа перед оперним театром, весь нинішній проспект Свободи.
“Знесення пам’ятника означало вступ у нову епоху, епоху без комунізму, без Леніна, без партії як керівної сили. Для багатьох це було дуже такою емоційно піднесеною, важливою подією. Люди розуміли, що це означає. Для Львова це було свято, свято національне, свято самоусвідомлення, свято кінця Союзу”, — говорить Іван Сварник.
За словами очевидця, коли після знесення пам’ятника люди почали його розглядати зблизька, то виявили, що у фундаменті є фрагменти цвинтарних плит.
“Для людей це було показово — що комуністи будували свою велич, свою славу на кістках поневолених народів. Це було дуже символічно. І тоді старалися знайти шматки, фрагменти, де були якісь літери, цифри, щоб зрозуміти, звідки ці надгробні плити. І тоді багато про це говорилося”, — підсумував Іван Сварник.
Пам’ятник Леніну на площі перед Оперним театром простояв 38 років.
Коментарі