Диктант національної єдності сам собою є непоганою ідеєю популяризації української мови, якби не танці з бубном довкола і чиєсь непереборне бажання «покращити», «підняти на новий щабель креативності».
Невеликий ліричний відступ.
Завжди існує дві версії пояснення будь-чого: справжня і – «для людей»!
Знаєте, чого в мене так цікаво в коментарях? Бо я у фейсбучках пишу те, що люди говорять тихенько між собою, і то не всі… і не завжди…
Є два види тестів у психологів: малюнковий і текстовий. Малюнковий вважається достовірнішим, бо «клієнт» не знає, що від нього хочуть, текстовий завжди бреше, бо люди намагаються виглядати кращими, аніж є насправді.
Тож ризикуючи отримати чергову порцію обурення, опишу «справжню версію».
До основної частини.
Розібрав дійство за трьома параметрами:
- Текст
- Читання тексту
- Персоналії диктувальників
Текст.
Начитався в тих ваших інтернетах, який той диктант прекрасний. Які ж він емоції викликає…сльози на очах, зворушливо, розчулює…
а можна щиро?
Якби я в себе на сторінці виклав такий твір, кількість ваших реакцій на нього була б близькою до нуля. Текст написаний кострубато, короткими примітивними реченнями, нецікаво і майже без змісту! А спробуйте-но його переказати своїми словами…і що вийшло?
Мабуть, я таки черства тварюка…бо мене не розчулило…або я просто відвертіший за тих, кого «розчулило»…
Ну, і що, що писав письменник, ну і що, що він військовий. Він погано пише, нецікаво, і ні про що.
(Одна вставочка.. може, колись знадобиться: як кажуть в Одесі, «є дві великі різниці», письменник став військовим, чи військовий письменником…)
Читання тексту.
І тут всі хвалять! Як же ж вони ото читали, як прекрасно диктували той диктант…і я знов почуваю себе тварюкою, але вже не черствою, а з нашаруванням снобізму. Даруйте, але читали, як для дегенератів! Темп орієнтований під найбільш немічних. Можна було варити борщ, їсти його, розмовляти телефоном, розвʼязувати кросворд і писати окремі короткі речення диктанту. А потім тричі переписати, поки ті речення звучали в форматі «перевірки».
Супровід для інфантилів мене дратував особливо. Диктування з вставками: «починаємо писати з нового абзацу», «читаю наступне речення», «перевіряємо попереднє речення», «пишемо далі», «ще раз перевіряємо речення»…шо воно, курва, таке? Краще б вони анекдоти розказували, як вже так кортіло «заповнювати паузи».
І, нарешті, найгостріше питання: а хто ж читці, і чи має це якесь значення для єдності? Увага: національної єдності!
Начитувач-хлопець. Про нього ніхто не казав нічого. А дарма. Бо він не всі звуки вимовляв. «Ааааааа….як ти смієш…не можна так казати». Як не можна? Можна. У чоловіка нечітка дикція, він не може диктувати на всю Україну, це непрофесійно! Але Бог з ним.
До дівчини-читачки питань значно більше.
Аргументи сторін.
Захисники вважають, що:
Даша – наша, українська патріотка, допомагає фронту, волонтерсько волонтерить, озвучує книжки, перейшла на украінську від початку війни, ну і що, що іздила до москалів, мусіла якось «капусту рубати», а те, що вона безсоромно демонструвала тіло для Плейбою, то це, насправді, позитивно для єдності, бо не всі мають такі цицьки великі, нам є чим пишатись і довкола кого обʼєднуватись, бо усі люблять цицьки, хоч деякі вдають, що це негарно – світити ними, але насправді підглядають і заздрять.
Ось, Восьмикласник, пошукав собі, хто така Даша, побачив гарне голе тіло, максимальну відвертість і достатню вульгарність у різні періоди…плюс пісню «Встав – і вийшов» послухав, і зрозумів, що для того, аби бути тим, хто обʼєднує, треба таки мати великі цицьки і обовʼязково їх демонструвати в голому вигляді.
Противники:
люто захищали пуританство, мовляв, негоже доручати таку важливу обʼєднавчу місію не зірці мовознавства, а зірці Плейбою, Поїздка до мockaлів волонтерством не відмивається і назавжди забирає право бути центром обʼєднання загальноукраїнського масштабу.
Я не знаю, як правильно, можу гратися аргументами обох сторін, однаково відстоювати ту, чи іншу, але…щось мені не дає спокою, і ось що:
У мене є знайомий, умовно «наркобарон» (або якийсь інший барон), він переводить на армію мільйони щомісяця. Онліфанс-діва збирає на дрони, бандити, до яких ви б боялись підійти, ще в 14 році пересилали на передову зброю, суддя, що наколядував мільйони, збудував в селі дорогу і церкву, порно – зірка допомагає ветеранам (я, наче, не проти, би порно-зірка світилась згодом у Парламенті, а саме тому з неї ліплять ікону доброчесності, але Закони – це регуляторні правила, якість котрих залежить від рівня суспільної моралі, якої у неї небагато)…ряд достойників можна продовжити…
Запитання: хто з них може читати диктант національної єдності?
Відповідь: Іван Франко.
У нашому побуті можуть бути зруйновані правила соціальноі моралі, мамині бусінки в круглих окулярах можуть старанно виписувати рускі матюки, проте, суспільне утворення (держава) мусить дотримуватись суспільної моралі на тому рівні, який вдається максимально досягти, бо через занепад суспільної моралі руйнувались найбільші імперії світу…
Тому… має бути розуміння, що в момент, коли ти приймаєш рішення демонструвати цицьки, ти втрачаєш можливість демонструвати інші чесноти, наприклад, читати диктант національної єдності, чи стати послом…
Вчителька може стати порно-актрисою, порно акторка вчителькою – ні
Коментарі