Мисткиня у своїх роботах на полотні відтворила власні творчі рефлексії на українське сьогодення, показала зразок генетичного коду українців, який зашифрований в особливих орнаментах народної рушникової вишивки. І цей код передається від покоління до покоління. За словами авторки, образ монолітної броні, українського воїна-лицаря вона старалась візуалізувати в дизайні панно, які виконані у техніці цифрового друку на тканині. Її панно це одежі-нарамники, які зроблені спеціально для воїнів прикордонного загону, як обереги.
Цей орнамент, немов відбиток пальця, як національна і персональна ідентичності народу. І панно з відбитком пальця, де в центрі вимальовується домен України, витає над інсталяційними елементами. Це і відбиток часу, і унікальний скрипт, надісланий майбутнім поколінням, і символ консолідації, і символ української Перемоги.
Одна з головних робіт нагадує рушник із нанесеною шрифтовою композицією тексту з 90-го псалма. В інсталяція «Мамин рушник» використано мотив «Дерева життя» із родинного рушника художниці, який вона береже як реліквію, пам’ять про свою маму. Рушник, як культурний символ України, є материнською дорогою добра, що проглядається у візерунку «Дерева Життя», де і закодовані послання пращурів. Вишиваний орнамент давнього рушника є голосом минулих поколінь. А мотив «Дерева життя» – майбутнє послання. Це послання до світу: ««Дерево» українського народу квітнуло, квітне і квітнутиме завжди!».
Старовинну ідею світобудови українцям потрібно відстояти, захистити свою дорогу до добра, наголошує Оксана Борисова. Тому й поєднала традиційний орнаментальний образ рушникового «Дерева Життя» з камуфляжним (піксельним) орнаментом, що символізує нелегку дорогу до Добра і супротив злу.
«У перші дні війни моя родина прийняла знайомих із Харкова і Києва. Я долучилася до волонтерської спільноти і плела сітки. Це дало мені розуміння, що ми не жертви, а борці. Бо вже у 2014 році на українському Майдані ми сказали всім, що обираємо гаслом свого існування – Свободу. Тепер настав час відстоювати це гасло Червоною кров’ю, Чорним потом та Білими сльозами. Ці три кольори і домінують в моїх творах.
Сьогодні наші воїни, немов лицарі, боронять цінності всього вільного світу. Тому я і створила панно у вигляді лицарської одежі – нарамників. Але ці нарамники вже не ті, що прикривали обладунки давніх лицарів. Тепер це символічний одяг монолітної броні українських воїнів», – каже художниця Оксана Борисова.
Мисткиня розповіла, що у своєму проєкті хотіла показати також і тих, кого війна позбавила домівки, над ким знущалися і над ким втішалися тортурами росіяни. Доля жертв цієї війни не має права канути ні в забуття, ні в «статистичні» наслідки війни.
На виставці представлено одяг дівчини, що переховувалася в підвалах Бучі. Тепер це немов музейний свідок того, що нинішня трагедія України має відійти в минуле і ніколи не повторюватися.
«Під час роботи над проєктом у мене виникало багато емоцій, які я і хотіла донести глядачам. Я думала, як створити загальну інтуїтивну атмосферу для кращого сприйняття моїх роздумів. Допомога прийшла від дешифрування структурно-смислової композиції «Дерева Життя»: коріння дерева – це минуле, яке в експозиції я представила, як одяг біженців, стовбур дерева – це наше сьогодення, яке ми відстоюємо монолітною «стіною», що вибудувалась з панно-нарамників, а крона – це майбутнє, що матеріалізується у білих футболках, які декоровані моїм відбитком пальця з доменом України в центрі.
Я намагалась створити не просто виставку, а певне емоційне середовище, яке спонукало би до роздумів щодо власних життєвих кроків, до усвідомлення того, що нам необхідно гуртуватись довкола наших культурних кодів ідентичності, потрібно пам’ятати свою історію», – заважила мисткинця Оксана Борисова.
П\професор, доктор мистецтвознавства, академік Національної академії мистецтв України Орест Голубець вважає, що проєкт «ДНК – КОД СВОБОДИ. Ідентифікація війною» пропонує зануритися у концепцію ідеї вільної України візуальними та аудіообразами.
«Цей проєкт послання акцентує нову реальність, що загрожує українській Свободі, яку можна вибороти тільки спільними зусиллями консолідованого українського народу. Війна ідентифікує кожного з нас зокрема і разом – як націю», – говорить професор Орест Голубець.
Виставка Оксани Борисової експонуватиметься у виставкових залах музею Олени Кульчицької до 30 вересня.
Коментарі