Про це на Facebook повідомили в Національному реабілітаційному центрі “Незламні”.
Андрій Соломін на війні ще з 2014 року. Після повномасштабного вторгнення Росії вступив до лав 100 окремої бригади ТрО, де згодом став командиром стрілецької роти. Поранення зазнав наприкінці квітня 2024 року на Донеччині. Андрій з побратимами саме закріплювались на позиції, як надійшла інформація про можливе оточення. Треба було терміново виходити.
“Я відчув, що зі мною щось станеться. Записав голосове повідомлення мамі і дружині. Не з першого разу вдалося записати, голос тремтів. Сказав, що зі мною все добре і я декілька днів не виходитиму на зв’язок”, — говорить Андрій Соломін.
Під час виходу з позиції російський оператор дрона скинув боєприпас прямо під ноги Андрієві. Він наклав турнікети, але не вірив, що виживе.
“Росіяни були дуже близько — на сусідній вулиці. Я сказав хлопцям йти без мене. Відчував під собою велику калюжу крові. Вже поклав руки на турнікети, хотів їх послабити і сказав пошепки: “Мика, скоро побачимося!” — говорить Андрій.
“Мика” — це позивний полеглого захисника Миколи Мялковського, близького друга Андрія Соломіна. Андрій втратив багато крові і в нього почалися галюцинації. Каже, що в мить прощання з життям він почув голос загиблого товариша: “Ні, друже, ти залишаєшся”.
Після дев’яти годин очікування на евакуацію у майже повністю захопленому російськими військами населеному пункті Андрія все ж вивезли. До тями він прийшов лише в Дніпрі, де дізнався, що і справді майже був помер.
“Я прокинувся вже без ніг. Від лікарів дізнався, що якби я втратив ще 100 мл крові, то не вижив би. А також те, що я цілих шість хвилин перебував у стані клінічної смерті. Десь я думаю, що “Мика” вів мене на тому шляху. Він завжди переймався за когось більше, ніж за себе”, — каже Андрій.
На реабілітацію військового скерували до Львова, в Національний реабілітаційний центр “Незламні”.
“Пацієнт погано тримав баланс, тому пересувався за допомогою електричного крісла колісного. Ми працювали над покращенням координації рухів, а також зміцнювали мʼязи. Вчилися пересідати на поверхні різної висоти та пересуватися на сідницях, у тому числі і сходами. Зараз Андрій набрав м’язову вагу і користується активним кріслом колісним. На ньому пацієнт долає будь-яку дистанцію”, — розповів фізичний терапевт Всеволод Дребот.
22 вересня у Києві Андрій Соломін взяв участь у “Забігу за двох”. На кріслі колісному він здолав дистанцію в один кілометр і фінішував першим.
“Перший старт з тобою, друже, і одразу золото! Без тебе б не зміг. І ми ж знаємо — воно точно не останнє. Дякую, що був поряд!”, — сказав Андрій після отримання золотої медалі.
23 вересня переможець повернувся до Львова і продовжив реабілітацію.
Коментарі