У скандальному листі з підписами "львівських пушкіністів" основну увагу громадськості привернуло прізвище диригентки Линів як персони найбільш медійної. Але є серед підписантів постаті, як на мене, більш котраверсійні, якщо не сказати, шкідливі. Йдеться про такого собі "львівського діяча культури" Гаральда Біндера та його протеже Софію Дяк.
Отож, 2004 року віденський історик Гаральд Біндер власним коштом засновує у Львові Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Звідки в пересічного віденського історика кошти на такий проєкт, нам невідомо. Будемо вважати, що зекономив на студентських обідах.
Справа виглядає симпатично, шанувальники Львова радіють, що історію міста вивчатимуть на серйозному рівні, львівська влада у захваті. Але попри весь позитивний антураж, пропоную глянути глибше. А саме, кого Гаральд Біндер приволік, аби досліджувати львівську історію. Прізвища тут надзвичайно важливі, адже дозволяють зрозуміти, в якому ключі відбувалися ці дослідження.
Отож, першим директором Центру Біндер призначає канадійського професора Андрія Зярнюка, який, зокрема, у Вінніпезькому університеті займався дослідженнями з історії Росії. Але це таке. Цікавіше, з ким Заярнюк співпрацював. І тут, серед його співавторів, зустрічаємо прізвище скандально відомого канадського історика з українським корінням Джона-Пола Химки. Не буду вдаватися в історичні диспути, просто процитую, що сказав про Химку київський історик Роман Сербин: “Він певен, що націоналісти, тобто,ОУН i УПА, причетні до Голокосту, і тому вважає їх прославляння неприйнятним”.
І це не єдина така думка про канадського професора, чия “історична творчість” просто таки просякнута ненавистю до героїв національно-визвольного руху.
Трохи більше, як 10 років тому Химка приїздить до Львова, де відвідує трагічний музей “Тюрма на Лонцького”. Після того виступає у західних медіа з гострою критикою, бо там, бачте, не говорять про злочини ОУН і УПА.
І найсмішніше. Кого б, ви подумали, цитує префесор-антибандерівець? Читаємо: “Директорка львівського Центру міської історії Центрально-Східної Європи, Софія Дяк, зауважила, що музей-меморіал «робить акцент на українському стражданні, але не помічає польського та єврейського страждання».
Софія Дяк очолила Центр міської історії у 2010 році. До того, багато де вчилася та стажувалася, зокрема була стипендіаткою у Центрі досліджень Голокосту та геноциду в Амстердамі, Інституті гуманітарних наук у Відні.
Пазли складаються. Біндер – Заярнюк – Дяк – Химка… Усі пов’язані між собою колом інтересів, в центрі якого важко не помітити прагнення до знищення репутації ОУН і УПА.
Якщо хтось поспішить звинуватити мене в конспірології, то даремно, бо є ще один вельми цікавий момент. Між Андрієм Заярнюком і Софією Дяк, протягом 2007-2010 років Центр Бінлера на його запрошення очолював ще один “видатний дослідник Львова” із Заходу Тарік Сиріл Амар.
Цей, вибачте, гівнюк, чомусь так полюбився меру Садовому, що у 2010 році був нагороджений Золотим Гербом Львова. А далі – повний треш.
Наприкінці 2018 року Тарік Амар скандально відмовився від львівської нагороди, посилаючись на те, що Степана Бандеру вважає фашистом: “У мене є нагорода від міста Львова, яку мені вручили після мого перебування там як голови Центру міської історії. Хочу, щоб усі знали, що я її повертаю. Мені не потрібні нагороди від міста, в якому возвеличують Степана Бандеру, фашиста”.
Тоді ж, в серпні 2018 року, він переконував, що привітання “Слава Україні” є нацистським привітанням.
А ще раніше, восени 2015 року він опублікував монографію “The Paradox of Ukrainian Lviv. A Borderland City between Stalinists, Nazis, and Nationalists” (“Парадокс українського Львова. Місто на пограниччі між сталінізмом, нацизмом та націоналізмом”), де виставив Львів містом ксенофобів та антисемітів. Чи не задля того, щоби упослідити у світі Львів, львів’ян і наших героїв Біндер звозить до свого Центру різноманітну наволоч?
Якщо хочете подивитися, як виглядаєте обласний львівською владою “історик” Амар, і не є гидливими, то пошукайте програми
на телеканалі російських пропагандистів Russian Today, де дослідник Львова виступає вже не в ролі історика, а експерта з відповідними месенджами.
Правду кажучи, діяльність у Львові “діяча культури” Гаральда Біндера вже би мала зацікавити певні органи. Натомість він лише розширює свою присутність при сприянні міської влади. Недавно з’явився, слід визнати, гарно відреставрований арт-обєкт “Фабрика варення”. Хоч це приватна структура того ж Біндера, прес-служба Садового активно анонсує та висвітлює його діяльність.
Аж дивно, що мер Садовий не реагує, як протеже Біндера обпльовують українську ідею і наших героїв. Ну, або бачить, але підтримує, бо інакше цю вакханалію з наїздами істориків і пропагандистів важко пояснити.
Фотографія кремлівського пропагандиста Тиріка Амара досі на сайті Центру Міської історії. Їм навіть не соромно…
Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук
Коментарі