У продовженні скандалу із червоно-чорним прапором УПА на польській військові техніці...
Про скандал з прапором УПА та реакцію польського Прем’єра на український стяг а польській техніці, прокоментував Тарас Радь, керівник проектів у сфері виборів та місцевого самоврядування громадянської мережі ОПОРА у Львові, резюмуючи, що полякам пора “готуватись дивитись на росіян у тепловізори на своїй військовій техніці під власними прапорами”, якщо їм не подобається дивитися на червоно-чорний прапор.
“Цей слабий на голову лідер польських “селюків”- ендеків (нащадків Батальйонів хлопських, які вчиняли злочини, зокрема проте українського населення у роки Другої світової війни) Владислав Косіняк-Камиш, який за прикрим непорозумінням також є міністром оборони Польщі періодично робить антиукраїнські заяви, оскільки ядерний електорат його Польської селянської партії становлять виборці сільської місцевості переважно у південно-східних регіонах Польщі на польсько-українському прикордонні, які часто послуговуються у своїй риториці українофобськими кліше, на зразок зневажливих “бандерОвєц”, “украЇнєц” (притиском), “хлОпє”, “кабанє” та інших кліше. І це далеко не група маргіналів, а достатньо значна частина польського суспільства, яка ніколи не соромиться висловлювати своє зверхнього та зневажливого ставлення до українців та України.
Проблема у тому, що цей українофобський дискурс маргіналів став мейнстрімом у Польщі і це стало можливим завдяки історичній політиці “Право і справедливість” після 2015 року, а після 2023 року продовжується коаліцією “Громадянської платформи” разом з блоком “Третій шлях”, членом якого є Польська селянська партія (при цьому у коаліціянтів чимало своїх внутрішніх непорозумінь)”, — пише Радь.“В основі крайніх істе(о)ричних заяв польської влади про ексґумацію та ультиматуми про одностороннє прийняття українською стороною польського наративу складних сторінок спільного минулого лежить глибший і, на жаль, наразі не очевидний для багатьох в Україні національний консенсус польського суспільства про криміналізацію українського визвольного руху. Найближчим часом ми щоразу більше чутимемо про заборону Бандери, Шухевича, ОУН, УПА, червоно-чорного стягу та інших символів українського підпілля. Це настільки очевидно у Польщі наскільки не очевидно в Україні. Для багатьох у найближчі роки це стане неприємним відкриттям.
Такі дії польської сторони далекі від політики добросусідства і стратегічного партнерства, яка декларується Польшею. Чи зможе Україна суттєво вплинути на цей внутрішньополітичний процес? Сумнівно і малоймовірно. Оскільки антиукраїнська політика пам’яті, яка сформувалась польськими елітами, яка раніше була проявом поганого тону стала нормою для більшості політиків та переважної більшості польського суспільства.Питання як бути за цих умов Україні і що робити у цій ситуації українським політикам та суспільстві. Можна просто прийняти ультиматуми Польщі і наступити собі на горло. Але будьте впевнені, що відпрацьований на прикладі історичної політики модель двосторонніх взаємовідносин буде успішно використана у Польщею в інших політиках двосторонніх відносин та сферах. Далі на черзі будуть дуже складні двосторонні переговори на шляху членства України у Європейському Союзі. Аграрний сектор, транспортні перевезення, енергетика, ринок праці, металургія тощо. Якщо хтось думає, що ці переговори будуть джентельментськими та благородними, то це нічим неоправданий інфантилізм. Неприємна правда у тому, що Польща не зацікавлена у розвиненій та економічно сильній Україні, яка є її прямим конкурентом у Європейському Союзі по дуже багатьох позиціях. Польщі потрібно буферна зона з росією з кульгавою економікою, слабкими політичними елітами та атомізованим суспільством в Україні.Тому варто готуватись до гіршого, але сподіватись на краще. І з погляду прагматизму, яким послуговується польська сторона (і не соромиться цього, а навіть гордиться цим), Україні також варто готувати “козирі”, про які не завжди доречно говорити вголос, але мати напоготові. Вони мають виходити з ідеї паритетності та власних національних інтересів України, безвідносно до того, як їх оцінює польський істеблішменту та суспільство.Скажімо у сфері історичного минулого також варто готувати законодавчу базу із криміналізації польського підпілля у міжвоєнний період та у роки Першої та Другої світової війни. Злочини політики санації, пацифікації, колонізації Галичини та Волині, ревіндикації на Холмщині, злочинів польського підпілля проти українського цивільного населення, етнічна чистка у рамках акції “Вісла”, а також криміналізація діяльності Армії крайової, Волі та нєподлєґлошці, Батальйонів хлопських, заборона використання польської котвиці та інших символів польського підпілля.Не відомо чи подібні законодавчі ініціативи варто буде приймати, проте їх потрібно мати на поготові. І подібні напрацювання потрібно мати про запас також в економічній сфері. Для посилення власної переговорної позиції. Звичайно вони не повинні бути основними і це не означає, що на цьому має будуватись переговорна позиція України у двосторонніх переговорах. Проте це доречно та виправдано із тим, хто сам користується такою стратегією. Прагматизм та реалізм відносин показує, що не можна розраховувати на успіх коли не бути готовим спілкуватись з опонентом з використанням його з принципів, методів та підходів.
Далі буде …”
Нагадаємо, у Польщі обурилися через червоно-чорні прапори УПА бронетранспортерах, які поляки передали Україні. Варшава назвала це провокацією. Про суперечки через Волинську трагедію, спільне Ком’юніке та суперечки щодо винуватців смертей українців у роки Другої світової, читайте ТУТ.
Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук
Коментарі