Але давайте відверто: чи є за що дякувати нинішньому керівництву? За той час, що Овчінніков стоїть на чолі підприємства, працівники та жителі регіону, який воно годує, бачили переважно:
- Глибокий застій. Де реальні, відчутні реформи? Де сучасні технології? Де стратегія розвитку, окрім виживання від зарплати до зарплати?
- Незрозумілі управлінські рішення. Чи принесли вони користь підприємству чи лише додали питання без відповідей?
- Нулі соціального діалогу. Профспілки, колектив – чи почуто їхні проблеми? Чи відчутно, що керівництво дійсно працює для людей?
- Відсутність очікуваного прориву. Галузь критично важлива. Ми чекали на енергію, нові підходи, залучення інвестицій. Натомість – рутина та невизначеність.
Не будемо лукавити: період керівництва Овчіннікова для багатьох став символом упущених можливостей. Коли шахти – це не просто видобуток вугілля, а життя цілих міст, керувати треба не лише звітами, а й майбутнім. ак, скоро ми дізнаємося, хто стане новим генеральним. Але головне питання не в імені!
Питання в тому: чи нарешті “Львіввугілля” отримає керівника, який:
1. Зрозуміє стратегічну вагу підприємства для енергетики та регіону.
2. Вийде за рамки рутини та запропонує чіткий, інноваційний план розвитку.
3. Буде відкритим до діалогу з колективом і громадськістю.
4. Діятиме прозоро та відповідально перед державою та людьми.
Минулий період залишив після себе більше питань, ніж успіхів. Сподіваюся, зміна керівництва стане не просто черговою ротацією, а справжнім початком нової сторінки для “Львіввугілля” – сторінки динаміки, розвитку та поваги до людей і галузі. Та чи здатне нинішнє Міністерство енергетики України на реальні кроки змін?
Нам залишається лише чекати на дійсно новий підхід!
Коментарі