Коли наприкінці березня Василь Бойко очолив ДП «Львіввугілля», перед ним постала картина, яку інакше як станом коми назвати важко. Те, що він побачив, вимагало не планової роботи — а реанімації.
Анатомія кризи: що залишила попередня команда
Заблоковані рахунки унеможливлювали будь-які господарські операції. Відвантаження вугілля фактично зупинилось — склади наповнювались, гроші на рахунки не надходили. Тепловози стояли без пального, перевізники припинили возити шахтарів на зміни, деревини для кріплення лав не було. «Львівобленерго» надіслало попередження про відключення від електроживлення — а для шахти це означає зупинку вентиляції, водовідливу і підйому.
Першопричина всього цього — цілеспрямовані зловживання попереднього керівництва: схеми незаконного збагачення, маніпуляції із закупівлями, незаконні виплати топменеджерам. Результат — велика кількість кримінальних проваджень щодо посадових осіб підприємства. Поки попередники спілкуються зі слідчими — новому керівництву доводиться прибирати те, що вони залишили. Показовою ознакою ціннісного розриву між тим менеджментом і колективом була російська мова в управлінських кабінетах державного підприємства під час повномасштабної війни. Жодної стратегії виходу з кризи — підприємство дрейфувало до точки неповернення.
Критичний виклик: збагачувальна фабрика
Окремої уваги потребує збагачувальна фабрика ПАТ «Львівська вугільна компанія», без якої вугілля не може бути підготовлене до реалізації у належній якості. Фабрика наразі не працює — і якщо це питання не вирішити до літа, під загрозою опиниться вся логістика збуту попри всі інші досягнення. Це вузьке горло потребує невідкладних рішень на рівні Міненерго та Кабміну.
Місяць роботи: конкретні результати
У тісній співпраці з Міністерством енергетики, Кабінетом Міністрів України та Львівською обласною військовою адміністрацією нове керівництво вже досягло відчутних змін.
Зарплата шахтарям виплачується — заборгованість не накопичується. Перевізники повертаються на маршрути — люди знову зможуть добиратися нормально на зміну. Лісоматеріал для кріплення лав надійшов. Прохідницькі роботи вийшли на планові показники.
Паливо для тепловозів забезпечено.Ведуться переговори з Укрзалізницею про надання нових вагонів. Знайдено нових споживачів вугілля — попередні домовленості обіцяють обсяги відвантажень, що можуть перевершити показники за три попередні роки. Вивчається встановлення сонячних панелей на дахах шахтних приміщень для власної енергогенерації.
В управлінських кабінетах повернулась українська мова — як символ ціннісної єдності між менеджментом, колективом і державою.
Головне: вперше за тривалий час розроблена реальна стратегія виведення підприємства на беззбитковий рівень. Підприємство перестало дрейфувати і взяло курс.
«Львіввугілля» — це понад п’ять тисяч робочих місць, родини, громади, що виросли навколо шахт. І вугілля, яке в умовах зруйнованої росією енергетики набуває нового стратегічного значення.
Попереду — серйозна робота, і питання збагачувальної фабрики стоїть невідкладно. Але різниця між сьогодні і місяцем тому принципова: є колектив, є воля, є підтримка держави і є стратегія. Шахтар знає — його зарплата виплачена, автобус їде, підприємство має майбутнє. А управлінці говорять його мовою.
Львіввугіллю бути. Це план.
Коментарі