Три основні наслідки скасування автономних заходів, запроваджених ЄС.
Які потенційні наслідки відміни автономних торговельних заходів (АТМ), що були запроваджені ЄС щоб допомогти Україні зберегти можливість експорту попри війну і вимушену зміну логістики.
По-перше, фінансові втрати. Хоча експорт до ЄС – це не лише про гроші, а хоч і про досить умовну, але стабільність. Наші фермери й так працюють у надскладних умовах: поголів’я корів скоротилося на 29% з 2020 року, виробництво молока впало на 22%, а надходження на переробку хоч і зросло до 3,22 млн тонн у 2024 році, але все ще значно нижче довоєнного рівня. Якщо ми втратимо експортні ринки, багато ферм і молокопереробних заводів просто закриються.
По-друге, скасування АТМ посилить імпортний тиск. Ми вже бачимо, як польські сири заполоняють наш ринок. Якщо тарифи і квоти повернуться в односторонньому порядку, європейські продукти стануть ще доступнішими для наших споживачів, витісняючи українські товари.
По-третє, це вдарить по модернізації галузі. Звучить фантастично, але в умовах війни ми інвестували і в ферми, і в молокопереробні підприємства.
Обсяги виробництва молока в Україні значно менші, ніж у ЄС чи навіть у Польщі. У 2024 році в Україні виробили 7,21 млн тонн молока, тоді як у ЄС – 156,38 млн тонн, а в Польщі – 16,07 млн тонн. Це означає, що Україна виробляє лише 4,6% від обсягу ЄС. Тобто ми далеко не в тому стані, щоб як побоюються сусіди становити для них загрозу.
Більше того, надходження молока на переробку в Україні – це лише 3,22 млн тонн у 2024 році, що становить 2,2% від обсягу ЄС і 23,9% від Польщі. Це мізер, якщо порівнювати з європейськими масштабами.
Вільна торгівля – це не лише економіка, а й символ солідарності з Україною в умовах війни і сподіваюсь вона буде не лише на словах. Шкода що рішення приймаються більше з політичних ніж з економічний міркувань. Разом з тим, сподіваюся що механізми щодо збереження поточних умов торгівлі з ЄС будуть знайдені. Принаймні українська стороні робить все можливе для цього. Потрохи фокус уваги з теми «ми не становимо загрози для ваших ринків» зміщуємо в сторону – «разом з Україною ЄС може бути постачальником продовольства номер один в світі». Що є цілком реальним!
Як запитував один з учасників нещодавньої зустрічі в Польщі- а чи є у нас спільні цілі? Сподіваюся, що так.
Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук
Коментарі