Чому «швидка» більше не виконує функцію таксі чи амбулаторії на колесах – у інтерв’ю з керівником Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Андрієм Васьком.
— Якою є статистика викликів на лінію 103?
— Це залежить від багатьох факторів, але сьогодні статистику поповнюють переважно виклики через високу температуру та гіпертонію. Екстрена медична допомога загалом отримує близько двох тисяч дзвінків щодоби. У неепідемічний період – наприклад, навесні чи влітку, коли хвиля респіраторних захворювань спадає, ми маємо близько 1600 викликів.
Тобто спостерігається суттєве зростання кількості звернень, і ми автоматично частіше скеровуємо бригади до пацієнтів. Проте значна частина цього навантаження не є профільною для нас. Якщо говорити про гіпертермію (високу температуру) при вірусних інфекціях чи підвищений артеріальний тиск, то в системі екстреної медичної допомоги такі випадки класифікуються як неекстрені.
— Неекстрені – тобто ті, що не передбачають виїзду? Як ви дієте в таких ситуаціях?
— Існують критичні виклики – коли здоров’я та життя пацієнта під прямою загрозою. Це випадки масивної кровотечі, зупинки серця або дихання. Тобто сталася конкретна «аварія» в організмі. На такі виклики ми маємо прибути впродовж 10 хвилин.
Є екстрені виклики. До них належать інфаркти, інсульти, серйозні травми, гострий біль у животі (апендицит, холецистит, перфоративна виразка, кишкова непрохідність), ДТП чи переломи. Це стани, за яких без госпіталізації здоров’я людини стрімко погіршиться, а сама вона не може дістатися до лікарні. На такий виклик, згідно з державними нормативами, ми маємо приїхати впродовж 20 хвилин.
Також є категорія непрофільних та неекстрених звернень. Для неекстрених часового нормативу не встановлено. Ми скеровуємо бригади на такі виклики лише після того, як виконаємо всі критичні та екстрені. Зазвичай це скарги на тиск або температуру.
Такі звернення становлять від 30% до 40% від загальної кількості, особливо в пікові години. У таких випадках ми надаємо консультації телефоном: пояснюємо, що робити, і проводимо роз’яснювальну роботу. Здебільшого виїзд бригади не здійснюється.
— Тобто 30% – це «болить голова» тощо?
— Біль голови, високий тиск,.. «погано почуваюся». І це зазвичай пов’язано саме з температурою чи тиском.
— Зловживають дзвінками на 103 переважно літні люди?
— Чіткої прив’язки до віку немає. Це може стосуватися будь-кого, хто впродовж хвороби відчув слабкість чи тривогу за свій стан. Звісно, щодо гіпертонії це частіше люди старші за 50 років, але є й молодь. Якщо ж говорити про температуру в епідемічний період, то це переважно діти.
До цієї проблеми треба підходити просвітницьки з трьох сторін: «немедики для немедиків», «медики для медиків» та «медики для пацієнтів».
Щодо формату «немедики для немедиків»: кожен має знати базові правила, і їх варто тиражувати в медіа. Люди мають усвідомити: якщо в тебе системно підвищений тиск, ти повинен проходити терапію у свого сімейного лікаря.
Якщо ж йдеться про температуру при ГРВІ, то в кожній аптечці має бути антипіретик (жарознижувальний засіб), щоб контролювати стан дорослих і дітей впродовж хвороби. Сімейний лікар тут є ключовою ланкою, але пацієнту також важливо розуміти власну зону відповідальності.
— Тобто навіть порадити щось конкретне неможливо?
— Більшість батьків знають, який засіб допомагає їхній дитині: сироп, ректальні свічки чи таблетки. Кожен знає, що краще спрацює: парацетамол чи ібупрофен. Це дві категорії безрецептурних препаратів, які варто запам’ятати всім. Вони ефективно знижують температуру у 99% випадків.
— Я правильно розумію: якщо приїде екстрена медична допомога, вона не запропонує нічого іншого?
— Саме так. Медики, які прибудуть на виклик, з високою ймовірністю, запропонують той самий парацетамол у дозі, відповідній віку та вазі пацієнта. Ми ж розуміємо, що багато хто просить: «Вколіть нам щось». Але в нашому забезпеченні, в нашій медичній сумці-укладці вже немає тих «коктейлів», що були за радянських часів. Як виявилося, доказової бази такі комбінації не мають.
— І магнезію вже не вводять. Як люди це переживають?
— Магнезію ми не колемо. Так само, як не використовуємо анальгін з димедролом – це прямо заборонено міжнародними протоколами. Раніше вважалося, що ці засоби помічні від температури чи тиску, але впродовж багатьох років досліджень з’ясувалося: доказової дії у таких випадках вони не мають. Чи продаються ці препарати ще в аптеках? Швидше за все, так. Але жоден сімейний лікар не радитиме їх як терапію для зниження тиску.
— Але ж пацієнти вимагають. Я чув, що багато хто просить «традиційні» методи.
— Особливо ті, хто є «історичними» гіпертоніками. Замість того, щоб коригувати системну терапію через сімейного лікаря, вони з місяця в місяць намагаються викликати екстрену медичну допомогу. Таких пацієнтів ми все частіше консультуємо телефоном. Треба розуміти: робота з неекстреними викликами (температура та тиск) – це співвідповідальність пацієнта та лікаря. Саме системна робота дозволяє запобігти підвищенню показників до критичних цифр.
— Коли ви консультуєте телефоном, чи багато людей погоджуються на це? Чи не пишуть потім скарги через те, що бригада не приїхала?
— Якщо подивитися ретроспективно, то впродовж останніх п’яти років – з 2020-го по 2025-ий – все більше людей із розумінням ставляться до таких консультацій. Їм потрібна інформація, і вони отримують її в достатньому обсязі, щоб знати, що робити далі.
— Тобто люди сприймають це без образ?
— Абсолютно. Багато хто отримує базові поради, як керувати своїм станом самостійно, і цього виявляється достатньо.
На старті ми мали багато конфліктних ситуацій: і скарги «прилітали», і зауваження різного роду. Люди конфліктували з нашими диспетчерами та лікарями-консультантами. Але з року в рік свідомість стає більш європейською. Пацієнти дедалі частіше розуміють: температура та артеріальний тиск – це неекстрені випадки, з якими в базовій комплектації людина має справлятися самостійно.
— Скільки всього бригад працює на Львівщині?
— Сьогодні в середньому на зміну виходить 130 мадичних команд. Це загалом по Львову та області. Зазвичай ми здійснюємо близько 600 виїздів на добу, а в період епідемії грипу ця цифра зростає до 700.
— Чи є ризик, що через масові виклики на температуру ви просто не встигнете туди, де людина помирає?
— Це наша найбільша проблема. Ми не можемо бути у двох місцях одночасно. Якщо бригада перебуває на неекстреному виклику – міряє температуру чи тиск, а в цей момент стається ДТП, пожежа чи масивна кровотеча, ми втрачаємо дорогоцінний час. Виїзди на непрофільні стани суттєво зменшують нашу спроможність вчасно рятувати життя там, де є реальна загроза.
— До чого ви закликаєте мешканців?
— Ми вкотре наголошуємо: викликайте екстрену допомогу лише у станах, що прямо загрожують життю. Це відсутність дихання чи серцебиття, масивна кровотеча, важкі травми, переломи, падіння з висоти, ДТП, опіки, анафілактичні реакції, ознаки інсульту чи інфаркту.
У всіх інших ситуаціях чітко дотримуйтеся алгоритму нашого диспетчера. Він проактивно запитує про критичні скарги, стан дихання та серця. Це допомагає нам бути там, де ми впродовж лічених хвилин маємо вирвати людину з лап смерті.
Спілкувався Олег Радик
Коментарі