Як розповідає журналіст Олег Радик, колись тут знаходилася російська школа, яку Шепітько закінчила у 1954 році. Зараз школа-правонаступниця працює на Сихові, а приміщення на Ковжуна займає Національна бібліотека імені Василя Стефаника. Саме бібліотека після демонтажу має відновити фасад.
«Чому на бібліотеці висіла згадка про школу, яка давно переїхала? Мабуть, дехто в закладі є прихильником талантів Стефаника-молодшого — керівника комуністичної Львівщини у 1953–69 рр.», — зазначає львівський громадський діяч Олег Радик.
Режисерка Лариса Шепітько, уродженка Бахмута, отримала визнання в СРСР і за кордоном. Її фільм «Восхождение» (1977) здобув «Золотого Ведмедя» на Берлінале, але, за словами Радика, «Україною і Львовом там не пахло». У творчості Шепітько домінувала радянська ідеологічна тематика: вона наголошувала на «духовній стійкості радянських людей» та їхній ролі у війні й відбудові.
Навіть згадка кінематографістки в контексті «українськості» з боку Олександра Довженка була, за словами Радика, швидше піаром, адже сама Шепітько ніколи не жила в селі.
«У нас є кому ставити меморіальні таблиці», — підсумовує Олег Радик, наголошуючи на необхідності вшанування українських постатей замість радянських символів.
У Львові демонтували меморіальну таблицю, присвячену радянській кінорежисерці Ларисі Шепітько, що розміщена на будинку на вул. Ковжуна, 8. Здійснити демонтаж таблиці, відповідно до рекомендацій робочої групи, має Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Водночас Галицька районна адміністрація допомагатиме у проведенні цих робіт.
Як розповіли у Львівській міськраді, після демонтажу меморіальну таблицю перевезуть на експонування на територію Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія терору».
Коментарі