Ще за півроку до вибуху Другої світової війни, навесні 1939 року суспільна атмосфера у більшості європейських країн була заряджена передчуттям глобальної війни, ознаки якої у той час вже були очевидними. У тогочасній львівській газеті “Chwila” (вечірнє видання) розмірковували навіть не про те, чи буде війна, а яким саме буде характер майбутнього світового конфлікту.
Тоді щойно завершилися бойові дії недалеко від Львова — у березні 1939 року угорські танки за мовчазної згоди Третього Рейху увійшли на територію Карпатської України, державного утворення на руїнах Чехо-Словаччини. До вторгнення нацистської Німеччини в Польщу та окупації Львова радянськими військами залишалися лічені місяці…
“Від часу останньої світової війни в чотирьох частинах світу спалахнули чотири війни, дві з яких тривають і сьогодні. Болівія зіткнулася з Парагваєм, Італія розгромила і окупувала Абіссінську імперію, Японія веде важку і тривалу боротьбу за завоювання Китаю, і нарешті в Іспанії все ще вирує громадянська війна. Поки що полум’я війни лише торкнулося краю Європи, але вже під час конфлікту навколо Чехо-Словаччини цей вогонь завирував над запасами “вибухівки”, що накопичилися на всьому континенті”, – писав у березні 1939 року оглядач львівської газети, розмірковуючи над тим, якими будуть умови ведення майбутньої війни.
Опираючись на досвід минулого світового збройного конфлікту, автор відзначив революційні зміни у способі ведення бойових дій, успішність яких раніше залежала від мобільності військ та вдалих маневрів, уміння застосувати які й визначали талант давніших полководців.
“Війна повністю змінила свою форму: вона втратила свій мобільний характер і стабілізувалась, потім закостеніла та перетворилась у тривале і виснажливе протистояння сил і матеріальних ресурсів”, – відзначив оглядач видання “Chwila”.
Автор цього несподіваного допису зауважив, що під час війни 1914-18 років переміщення багатотисячних армії, основу яких складала піхота, стало надзвичайно повільним по відношенню до величезних театрів війни, а масове розповсюдження укріплень із кулеметами надало військам, що перебувають в обороні, абсолютно непропорційну перевагу щодо сил атаки.
“Потрібно було спочатку знищити вогневу мережу тисячами тонн артилерійських снарядів, а вже потім наносити удар піхотою, що виключало можливість несподіванки. Пізніше було освоєно одночасний удар масивним артилерійським вогнем та штурмом піхоти, але це також не дало результатів, оскільки через відсутність мобільних резервів проломи у ворожому фронті швидко затягувалися. Нарешті в бій було введено танки та дедалі сильнішу авіацію, але це вже був кінець війни, тому їх не вдалося достатньо випробувати”, – описував зміни у воєнному мистецтві львівський журналіст.
При цьому він висловив думку, що саме потужний розвиток броньованих і механізованих підрозділів, а також авіації, повинен повернути в майбутній війні оперативну мобільність армії.
“У всіх чотирьох останніх війнах ця нова зброя виявилася ефективною з різним ступенем успіху. Наступальна здатність і оперативна мобільність сучасних військ, безсумнівно, зросла, хоча використання цих переваг аж ніяк не є простим, хоча б тому, що зростаюча загроза швидких ударів викликала антинаступальну реакцію у вигляді постійних укріплень, вдосконалення засобів зенітної, протитанкової та протигазової оборони тощо”, – зазначив автор.
Журналіст львівського видання не зробив точного прогнозу щодо дати початку війни, яка тепер відома як Друга світова, але доволі точно передбачив швидку поразку країн, чиї військові сили відчутно відстають у технічному розвитку, і затяжний характер військового протистояння у випадку зіткнення двох приблизно рівних за озброєнням армій.
“Давайте зараз запитаємо себе, якою буде майбутня європейська війна? Почнемо з того, що війна не може бути рівномірною для всіх широт. Спроба оголосити один тип європейської війни було б такою ж помилкою, як спроба примусити всі європейські держави користуватися однією й тією ж політичною системою. Тому форма сучасної війни мінлива: вона залежить насамперед від моральних та матеріальних цінностей опонентів, а також від співвідношення сил. У разі зіткнення великої чисельної та технічної переваги зі слабкими силами війна може бути дуже швидкою. З іншого боку, там, де буде хоча б відносний баланс сил, дорога військова техніка може бути швидко знищеною і війна знову затягнеться на тривалий період. Безперечно одне: війна, безумовно, буде тотальною і вимагатиме активізації всіх засобів її ведення від усіх учасників”, – підсумував оглядач газети “Chwila”.
Богдан Скаврон
Коментарі