Про це пише “Еспресо.Захід”.

Отець Василь Ковпак, уродженець села Ясниська на Львівщині, є засновником і головою Священичого братства святого священномученика Йосафата та одним із представників лефевристського руху (бере коріння у 1988 році, коли архієпископ Марсель Лефевр самовільно висвятив кількох єпископів без папського дозволу, за що був відлучений від Церкви).

10 лютого 2004 року у Львові єпископ Любомир Гузар оголосив, що “священник Василь Ковпак з власної волі перестав належати до УГКЦ і католицької церкви загалом, а всі священнодіяння, здійснені ним та його прибічниками, є недійсними для УГКЦ та всієї Католицької Церкви”.

Блаженніший Любомир Гузар, коли був проголошений екскомунікат щодо колишнього священника Василя Ковпака, казав: “Дорога до церкви для вас відкрита, для всіх ваших послідовників. Ви можете прийти з покаянням і будете прийняті”.

14 листопада 2007 року архієпископ Львівський УГКЦ Ігор Возьняк оприлюднив декрет, згідно з яким Колегіальний трибунал Конгрегації Доктрини Віри підтвердив рішення Львівського архиєпархіального трибуналу: отця Ковпака визнано винним у “злочині схизми” та покарано великою екскомунікою — відлученням від Церкви.

Сам Василь Ковпак відлучення не визнає.

Отець Богдан Радюк народився 30 червня 1956 року в селі Бердихів на Яворівщині. Він є послідовником руху, очолюваного Василем Ковпаком. Як священник УГКЦ Богдан Радюк служив у селі Прилбичі, однак після приєднання до руху, заснованого колишнім священником Львівської архиєпархії Василем Ковпаком, був також відлучений від Церкви.

Відповідно до великої екскомуніки Радюк фактично є поза Церквою: за канонами йому заборонено уділяти Святі Тайни, виконувати будь-які уряди та служіння, здійснювати акти управління. Через кару великої екскомуніки священників не можна допускати до участі в Божественній Літургії та будь-яких інших прилюдних відправах і богопочитаннях.

Кару малої екскомуніки на Михайла Палія наклали у 2018 році.

Колишній клирик Львівської архиєпархії УГКЦ Михайло Палій ще у 2014 році отримав рескрипт Апостольської Столиці про диспензу від целібату та втратив клирицький стан, однак представляв себе як священник і виконував функції адвоката для ієрм. Антонія-Григорія Планчака, не маючи на це жодних повноважень.

3 липня 2018 року, Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк), наклав на Михайла Палія кару малої екскомуніки, якою йому забороняється приймати Пресвяту Євхаристію.

У 2023 році отцю Роману Ваню, який висвятився у 1984 році, повідомили про заборону у священнослужінні й виконанні будь-якого завдання священника.

Як йшлось у повідомленні Архиєпископа і Митрополита Львівського Ігоря Возьняка, Романа Ваня заборонили у священнослужінні, “зважаючи на протиправну діяльність, зокрема свідоме нехтування законами Церкви, перебування у схизмі та небажанні повернутись до євхаристійного єднання з Католицькою Церквою”. На момент заборони Ваньо проживав у селі Руда Краковецька Яворівського району Львівської області.

У 2018 році о. Івана Кащука, пароха парафії Святителя Миколая у смт Краковець Яворівського району, покарали карою суспенди (відлучення) від усіх актів священнодійства терміном на 1 рік. У 2022 році Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор Возьняк видав повідомлення про нову заборону у священнослужінні й виконанні будь-якого завдання священника Івана Кащука.

“Католицький священник, о. Іван Кащук має двох синів. Він сам колись закінчив Московську духовну семінарію, а в 90-х перейшов у лоно УГКЦ. Отож, його сини вже за незалежної України поступили на навчання до семінарії однієї з православних церков. Один син висвячений на православного священника і служить в одному з сіл Львівської області. Другий, хоча закінчив семінарію давно, був висвячений зовсім недавно і служив разом з батьком. У курії Львівської архиєпархії було проведено кілька розмов з о. Іваном та його сином щодо неможливості спільного служіння, які не принесли бажаного порозуміння.

З огляду на те що канонічне право забороняє співслужіння зі священником іншої некатолицької Церкви (зрештою, ця сама заборона існує й у православ’ї), священника було напоумлено, а коли він не взяв це до уваги, до 1 року часу йому заборонено священнодіяти. Якщо священник покається раніше, з нього буде знята суспенда. На час, коли його покарано, призначено двох інших священників, які будуть служити людям”, – коментував у 2018 році ситуацію отець Юстин Бойко.

У 2023 році отцю Михайлу Ковалю, колишньому ченцю Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, який постійно проживає у с. Ситихів Львівської територіальної громади Львівської області (канонічна територія Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ) заборонили виконувати священнослужіння чи будь-яке інше завдання священника. Рішення винесли через те, що із 2012 року Михайло Коваль жив у цивільному шлюбі з Мар’яною Орищук.

У 2020 році Михайло Коваль разом зі своїм помічником намагалися збудувати у львівському парку “Високий замок” церкву. Дозвільних документів на це вони не мали. Чоловіки заявляли, що належать до “Єдиної Соборної та Апостольської церкви УГКЦ”. Тоді працівники парку ліквідували незаконне будівництво.

Суть конфлікту між УГКЦ і “ковпаківцями”

Конфлікт у Прилбичах триває вже понад два десятиліття. Його джерела пов’язані з призначенням священника Богдана Радюка, який починав служіння як греко-католицький священник. Однак із посиленням руху прихильників Василя Ковпака він поступово дистанціювався від УГКЦ і разом із частиною парафії приєднався до так званих “ковпаківців”.

Василь Ковпак є одним із представників лефевристського напряму і засновником Священичого братства святого священномученика Йосафата. Його відлучили від Католицької церкви за самовільне створення семінарії та висвячення священників, наслідуючи приклад Марселя Лефевра.

29 липня 2007 року, у день народження митрополита Андрея, до Прилбич приїхали священнослужителі та чернецтво на чолі з владикою Глібом Лончиною. Та церква виявилася зачиненою, а браму заблокували ланцюгами — частина парафіян, що підтримувала рух Ковпака, відмовилася впускати прочан до храму та відкрито протистояла офіційній церкві.

Після цього парафія розділилася: вірні УГКЦ почали відвідувати інші храми або молитися вдома, тоді як інша частина лишилася з отцем Радюком.

У листопаді 2007 року, у день смерті митрополита Андрея Шептицького, до Прилбич знову прибули священники та миряни на чолі з митрополитом Ігорем. Тоді було знято колодки, відкрито браму, а внутрішні двері храму довелося розрізати болгаркою. Відтоді отець Андрій Стадницький узявся до виконання обов’язків пароха, і громада остаточно розділилася на дві частини — його парафію та парафію Богдана Радюка.

Цього року у Львівській архиєпархії УГКЦ повідомили, що 17 листопада в Прилбичах секта “ковпаківців” здійснила рейдерське захоплення храму.

“Увечері невідомі увірвалися на територію храму, де ганебно ображали священника Андрія Стадницького, який служить для цієї громади. Засуджуємо такі дії й просимо молитовної єдності в нелегкий час. Місце, де відбулося нечуване, – це святиня для усієї нашої Церкви. Кожного року відбуваються численні паломництва до Прилбичів, щоб помолитися та відновити духовні сили”, – написали в УГКЦ.

Цього разу, за словами отця Андрія Стадницького, конфлікт виник через службове приміщення храму, яке “ковпаківці” намагалися відчинити, попри встановлену там охоронну систему. Андрій Стадницький зазначив натомість, що храм у Прилбичах відчинений для всіх, проте виключно під час богослужінь УГКЦ.