Українські виробники НРК зазнають сильної критики від військових, адже машини часто доходять на фронт у непридатному стані. Їхні характеристики не відповідають реальним потребам військових, тож самим операторам досі доводиться їх переробляти у власних майстернях, пише mezha.ua.
З усім тим на ринку вже з’явились лідери, які дослухаються до порад військових та вже наближаються до того, щоб виробляти дійсно робочі машини. Деякі з них уже рятують життя та перевозять десятки тон вантажів, рятуючи людей.
Але переважна більшість залишається об’єктивно сирою. Особливо важко в сегменті бойових НРК, адже робот має не тільки дістатись цілі, але й тягнути на собі турель, прицілюватись, влучати та витримувати вогонь у відповідь.
23–24 жовтня на Львівщині Snake Island Institute спільно з військовими роти NC13 3-ї ОШБр та Ab3Tech організували публічний краш-тест ударних наземних роботів, щоб оцінити готовність українських машин. Смугу випробувань продумували військові з Третього армійського корпусу, які наразі є найбільш досвідченими операторами бойових НРК в Україні.
Підлаштувати трасу під свої сильні сторони або підготуватись заздалегідь розробники не могли – лише сподіватись на власні сили та імпровізацію. Це був один з небагатьох заходів, коли виробники замість розповіді про свій продукт та красивих презентацій мали продемонструвати їх ефективність на ділі.
Перший стрес-тест ударних НРК
Наземні роботи – це відносно нова технологія, тому подібні краш-тести є дуже важливими.
“Ринок ударних НРК в Україні сирий, їх не використовують систематично. Перший підрозділ суто під ударних роботів було створено лише два місяці тому. Бойові НРК ніколи не замінять піхотинців, але, наприклад, у червні один з піхотних батальйонів зміг взяти позицію тільки використовуючи дрони-камікадзе без застосування людей і без втрат”, – розповідає “Оборонці” один з організаторів випробувань, голова напрямку Defense Tech в Snake Island Institute Вікторія Гончарук.
Трасу для проходження перешкод облаштували складну. Її довжина – 5 кілометрів. Це важкопрохідна горбиста місцевість з усіма типами грунтів – чорноземом, піском, болотом, грунтом зі щебенем. Вона містить маленькі рівчаки, колоди від дерев. Промаркована зліва і справа сигнальними стрічками. За межами орієнтувальних стрічок – міни.
За правилами, засоби повинні доїхати до вогневого рубежу і здійснити стрільбу по мішенях з відстані від 300 до 50 метрів. Що цікаво, управляти роботами мали самі виробники з бліндажа — без прямої видимості й повної стабільності зв’язку, орієнтуючись на відео з камери самого робота й дрона-спостерігача.
Це зробили для того, щоб розробники могли відчути себе на місці військового. І це ще більш ускладнювало завдання, адже дроном не управлятиме досвідчений оператор.
При зупинці, виході за сигнальну стрічку чи застряганні у землі проходження учасника зупиняли. Виробник не мав права витягати застряглий засіб – він ставав додатковою перешкодою для наступних роботів, що стартували після.
Перед виїздом учасники могли подивитися лише відео з прольоту квадрокоптером, як у реальному житті. Вивчати цю трасу самотужки було заборонено, але дехто це правило спробував порушити.
“Знаю, дехто із вас намагався пройти маршрут пішки попри заборону, тож ми його частково змінили”, – звернувся до учасників командир роти ударних наземних роботизованих комплексів 3-ї ОШБр з позивним “Макар”. Він пояснив, що військові у бойових умовах не мають можливості нічого роздивлятися, а прокладають шлях уперше одразу тими засобами, які мають на балансі.
Такі жорсткі правила відображали реальну картину поля бою. Через інтенсивність бойових дій сіра зона перетворилася на kill-зону – територію позицій, сховків, пасток і диверсій обох сторін, яка простягається на 15 кілометрів від лінії бойового зіткнення. У цій зоні сотнями над головами військових літають ворожі FPV. І саме в таких умовах мають працювати наземні роботи, щоб не наражати на небезпеку людей.
Один вибув ще до старту
У краш-тесті взяли участь 13 ударних НРК від таких виробників як DevDroid, FRDM, UGV Robotics, TEMERLAND, Rovertech, Танкове бюро, Ark Robotics тощо. Не було на випробуваннях кількох лідерів ринку – розробників НРК “Терміт”, “Рись”, Ratel. Проте серед учасників вистачало як нових засобів, так і тих, що мають великий бойовий досвід та впізнаваність серед військових.
Були представлені дрони на гусеницях, на колісній базі. На деякі з них було встановлено систему керування Droidbox від компанії DevDroid. Ця система дає можливість встановити на робота одразу кілька видів зв’язку: радіо, цифровий, мобільний, супутник. До нього також можна під’єднати бойовий модуль компанії Wolly, що застосовує елементи ШІ для автономного виявлення, захоплення і супроводження цілі.
Кожен виробник мав свою специфіку, сильні та слабкі сторони. Хтось розробляє турелі власного виробництва, хтось – уніфіковане шасі, хтось інтегрував лазерне наведення, хтось – локалізував виробництво компонентів замість купівлі у Китаї. А хтось уже давно зарекомендував себе як успішний логістичний засіб, і зараз заходить у нішу бойових.
Але завдання було однаково складним для всіх, адже ніша бойових НРК залишається однією з найважчих в освоєнні.
За день до заїзду виробники “пристрілювали” свої засоби – це був обов’язковий етап перед краш-тестом. Одна машина цього ж дня вибула за рішенням розробника, не дійшовши до старту.
Випробування нервів і техніки
Старт краш-тесту затримується майже на 2 години. У багатьох учасників виникають технічні несправності.
“Людський фактор – батареї недозарядили, при транспортуванні поламались оптика, конектори для зв’язку. Для бойового застосування це все упаковується, беруться запасні деталі з собою”, – пояснюють присутні військові.
Початок маршруту – нескладний: лісова пуща, трохи рівчаків, висока трава. Але далі складніше – піщані підйоми, далі з’їзд з піщаного підйому, проїзд по щебеню і виїзд на легшу пряму перед мішенями для стрільби.
Перший дрон, який виїжджає на трасу, зупиняється у лісі. Він застряг кулеметом в окопі глибиною пів метра. Це стало для нього вироком, адже робот їхав на типі цифрового зв’язку, антени якого не працюють під цим кутом. Виробник намагається перемкнутись на резервний зв’язок, але НРК залишається на місці й остаточно вибуває. Він стане перешкодою для наступної машини.
До заїзду готують легкий гусеничний робот. Він впевнено проходить ділянку з рівчаками, проїжджає 500 метрів і на колодах давно повалених і порослих травою дерев, починає буксувати і зрештою вибуває.
“Роззувся – злетіла гусениця. Далі їхати не може. Роззування гусениць, перевертання засобів, проблеми з турелями – те, з чим стикаємось постійно на фронті. Потрібно також продумувати, як забирати засіб з поля бою. Невже відправляти піхотинців чи операторів?” – коментує події на великому екрані “Макар”.
“Цих колод тут 10 метрів. А якщо потрібно 10 кілометрів по такому проїхати? Є такі ділянки. Ми тут не для порівняння виробників, а щоб вони готували засоби до реальних умов”, – доповнює військовий на псевдо “Кабан”.
Машину ще не повернули з імпровізованого поля бою, але виробник на емоціях уже телефонує до постачальника гусениць та обговорює рішення для їх зміцнення.
“Траса дуже складна. Оцінюємо свої шанси у 10-20 відсотків”, – поділився своїми хвилюваннями один з наступних учасників.
Нервував він не дарма – у результаті його засіб опинився поміж тих, хто не пройшов випробування – не доїхав або не відстрілявся.
В одного робота на половині дистанції відпала турель і засіб зупинився, ще один з оптоволоконним управлінням застряг між гілок.
Пройти дистанцію – як народити сина
Наступним виїжджає колісний НРК. Такі, запевняє його виробник, більш універсальні. На фронті його машині міною відірвало колесо, але він на трьох повернувся на базу, подолавши 7 км.
Він почав рух смугою перешкод. У лісі робот двічі врізається у березу і губить одну стрічку з набоями. З усім тим, продовжує рух.
“Відчуваю таке ж, як коли в мене народився син”, – ділиться емоціями виробник, коли дрон спускається з гори. Врешті засіб виїжджає на фінішну пряму і відстрілює набоями, які залишились попри пошкодження турелі. П’ять з шести набоїв влучають в ціль. Йому зараховують успішне проходження шляху.
Далі виїжджає більший колісний засіб цього ж виробника. І майже одразу за ним їде гусеничний логістичний робот, переобладнаний під бойовий, який вже давно використовується на фронті.
Перший засіб місцями втрачає зв’язок, але згодом відновлює (проблеми зі зв’язком відчували майже всі учасники). Іноді він переходить на нічну камеру. Проходить лісисту місцевість і підіймається на піщану гору. Наступний засіб їде впритул до нього по його шляху. Впевнено обидва проїжджають і ділянку зі щебенем. Стріляють по мішенях і тест для них завершується також успішно.
Фінішувало менше половини
За підсумками випробувань, які затягнулись до глибокої ночі, лише 5 роботів з 13 пройшли смугу перешкод та успішно відстрілялись. Ще один проїхав шлях, але чомусь не зміг вистрілити. Двоє учасників проїхали лише 5% шляху, двоє – 20%, ще кілька – зупинились на половині.
“Не розчарований результатами випробувань. Це те, чого ми очікували, розуміючи ринок. Ми проводили захід, щоб показати виробникам працездатність їх НРК, а не для того, щоб вони покинули цю справу. Чи вдосконалять вони їх – залежить від мотивації.
Деякі з виробників не приховують, що працюють, аби заробити кошти, а є такі, що працюють виключно на фронт. У половини з тих, що не пройшли, незначні проблеми, які вони можуть виправити упродовж місяця-двох”, – підсумовує результати “Макар”.
Головний меседж цього краш тесту – виробники мають слухати військових, і саме це є шляхом до розвитку. Наприкінці серпня на львівському форумі оператори розкритикували одного із виробників. На ці тестування він приїхав уже з оновленою версією – і у підсумку машина впевнено пройшла трасу.
“В останні місяці ми дуже критикували виробників за те, що мало спілкуються з військовими про потреби, а найперш хочуть продати засіб. Зараз ситуація змінилася – тепер компанії не лише тісніше взаємодіють із військовими, а й почали співпрацювати між собою: хтось робить кращі турелі, від яких залежить точність ударних дронів, хтось — міцніші гусениці чи колеса, які іншим ще треба вдосконалити”, – каже військовий на псевдо “Химера”.
Після випробувань частина команд отримала конкретні завдання: покращити маневреність, кріплення, акумулятори та захист кабелів. Мета — уніфікувати ключові вузли й налагодити постійний обмін інформацією між фронтом і виробниками.
“Мені б дуже хотілося, щоб мої люди мали більше часу для відпочинку і не перепрацьовували в майстерні. Це можливо зробити лише в тому випадку, якщо виробники будуть приділяти більше уваги якості, зборці й контролю якості своїх засобів. “Химера” правильно сказав: донедавна 100% НРК, які заходили до нас в бригаду, переобладнувались повністю. Це колосальна робота, яку військові насправді не мали б робити”, – підсумував “Макар”.
P.S “Оборонка” свідомо не згадувала конкретні назви учасників, що змогли або не змогли подолати дистанцію, оскільки це заборонили організатори.
Коментарі