
Про це повідомили у реабілітаційному центрі UNBROKEN.
Чоловік прагне якомога швидше стати на протези та повернутися до своєї улюбленої справи.
40-річний Володимир Змерзлий ким тільки не працював у рідному селі Маліївці, що на Хмельниччині. Ковалем, охоронцем та конюхом при Палаці Орловських – одному з найкращих на Поділлі. Мав чоловік і власного коня. Коли почалася велика війна, вирішив покинути улюблену справу, все рідне йому і подався до війська. Приєднався Володимир до 3-ї окремої танкової бригади, де 2,5 роки служив водієм-електриком. Важке поранення отримав торік у вересні – на Харківщині.
“Того дня була дуже погана погода, сильний вітер на посадці, і я просто не почув як до мене наблизився дрон. Вийшов з бліндажа і відразу відчув удар. Я впав і вже не зміг піднятися. Бачив, що ноги на місці, але розумів, що від них майже нічого не залишилося”.
Захисника доправили евакуаційним потягом до Львова – у Центр UNBROKEN. Наші медики зробили все можливе, аби врятувати ноги пацієнта. Однак ураження були надто важкими: відкриті переломи великогомілкової та малогомілкової кісток обох нижніх кінцівок з масивними дефектами м’яких тканин і кісток, які неможливо відновити. Тож, на жаль, хірурги були змушені виконати ампутацію обох ніг.
Нині Володимир проходить реабілітацію та готується до подальшого протезування. Ось що про успіхи пацієнта розповідає фізичний терапевт Андрій Новосад: “З Володимиром я працюю з місяць. Він вже навчився пересідати з ліжка на підлогу і навпаки. Нині ми багато уваги приділяємо зміцненню м’язів, поліпшенню рівноваги та балансу під час сидіння, щоб пацієнт міг утримувати рівновагу навіть будучи без протезів на рівній поверхні”.
Після завершення протезування та реабілітації Володимир повернеться зі Львова до рідних Маліївців, де на нього чекають дружина, син і дочка. Чоловік мріє, що зможе знову доглядати за кіньми.
“На жаль, коли я пішов у військо, нікому було доглядати за моїм конем і ми мусили його продати. Я сподіваюсь, що зможу впевнено стояти на своїх нових ногах і, можливо, одного дня знову наважусь купити собі коня!”, — каже Володимир.

Коментарі