Про це повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.
Як зазначила онука Данила Шумука Ніна Калач, перепоховати останки дідуся для неї було важливим, тому що він був похований у Покровську, що на Донеччині, де зараз ідуть активні бойові дії.
“Я дуже втішена, що Львів відгукнувся на нашу ініціативу, і з такою пошаною організували церемонію поховання. Ми думали над тим, де краще перепоховати дідуся, але так як він був волинянином-західняком, тому тут, у Львові, найкраще місце для його вічного спочинку. Тим більше, що Личаківське кладовище — найбільш почесне місце для поховання борців за волю та незалежність України”, — зазначила Ніна Калач.
Одним з ініціаторів перепоховання був сержант 13 бригади НГУ “Хартія” Вахтанг Кіпіані.
“Це питання нашої національної пам’яті, бо нація має знати і шанувати тих, хто боровся за Україну в надзвичайно важких умовах, починаючи від Другої світової війни і до краху Радянського союзу”, — розповів Вахтанг Кіпіані.
Данило Шумук (1914–2004) був громадським діячем, в’язнем польських тюрем, нацистських і радянських таборів, дисидентом та учасник руху опору. Також був членом Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод.
З березня 1943 до грудня 1944 перебував в УПА, був політвиховником.
У квітні 1945 року за участь в УПА його засудили до смертної кари, через півтора місяця вирок замінили на 20-річне ув’язнення.
Був учасником Норильського повстання, видав спогади в Канаді та Україні. Провів за ґратами понад 40 років життя. Є борцем за незалежність України, згідно з ЗУ “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”.
У 2002 році повернувся до України з Канади та оселився у доньки Віри у місті Красноармійську (нині — Покровську) на Донеччині, де й помер 21 травня 2004 року.
Коментарі