Попри висновок фахівців, що в регіоні є реальна загроза спалахів небезпечних хвороб через перенаселення окремих видів диких тварин, рішення викликало хвилю обурення у зоозахисників.
– Люди, які критикують чиновників за рішення відстрілювати тварин, мають розуміти основне. Якщо чиновники не прийматимуть таких рішень, то будуть винні за розповсюдження сказу та африканської чуми. За те, що не вжили необхідних заходів. Це якби лікарі відмовилися вживати заходи для боротьби із ковідом, – вважає Богдан Кук, голова Клубу правильного полювання і захисту тварин.
Власне з ним ми і прспілкувалися стосовно ситуації, що склалася на Львівщині довкола різкого збільшення кількості диких тварин.
– Противники регулювання кількості диких тварин апелюють до негуманності і “неєвропейськості” таких заходів.
– Часом здається, що люди не розуміють, про що говорять. Радив би деяким зоозахисникам виїхати за межі свого міста і походити по сільських хатах. Практично кожен господар підтримає відстріл і розповість, якої шкоди завдає неконтрольований приріст тих же лисиць чи кабанів.
А щодо європейських цінностей, то… У багатьох країнах Європи полювання на лисиць дозволено цілий рік. Більше того, держава стимулює його, виплачуючи винагороди за кожну впольовану лисицю.
– Ну, кажуть, існують гуманність методи контролю поголів’я…
– За європейські кошти розпиляється вакцина. Це – добре. Але, згідно із статистикою, її ефективність десь 17-20 відсотків.
– А як щодо контактної, так би мовити, вакцинації та стерилізації тварин?
– Люди, які дають пропозиції ловити і стерилізувати диких тварин, поняття не мають в біології. У мене враження, що дехто з тих, хто називають себе зоозахисниками, насправді є пацієнтами Кульпаркова.
Просто уявіть собі на хвильку натовпи ветеринарів, які бігають лісами-полями і лапають дичину, щоб її стерелізувати, вакцинувати і відпустити. Серйозно тут важко щось коментувати.
– Логічно. Але десь можна зрозуміти і людей, котрим шкода ти же лисичок.
– Шкода лисички, кажете? Так от, лисиця за рік може з’їсти 7-10 малих косуль, 20-30 зайців , розорює гнізда диких качок і куріпок. І в нинішній ситуації, коли кількість лисиць втричі перевищує звиклі норми, це критично загрожує популяції інших тварин.
То бідну лисичку шкода, а бідного зайчика чи оленятка – ні?
Я вже не кажу про ризик для людей. Бо найбільша загроза від неконтрольованої кількості лисиць і диких псів – це, звісно, сказ.
Сказ убиває людей. Пригадуєте, два тижні тому у Львові померла 40-річна жінка, яку вкусив скажений кіт, котрого свого часу вкусила лисиця. Пригадую раніший випадок із Стрийщини, коли померла 68-річна жінка, котру вкусила заражене лисом цуценя. На Городоччині чоловік, вкушений, на перший погляд, мирним песиком, на щастя, врятувався, бо вчасно звернувся по допомогу.
Сказ лисиці, наголошую, вбиває людей.
Захворюванню можна запобігти, якщо людина, яку вкусила чи ослинила тварина, негайно звернеться по допомогу до лікаря. Якщо людина моментально не звернеться за медичною допомогою, допомогти захворілому неможливо.
Тому принагідно прошу всіх дорослих пильнувати, аби ваша дитина не чіпала бродячих кішок і собак і трималася подалі від диких тварин, які дедалі частіше з’являються у містах. Запам’ятайте, що перша ознака сказу в лисиці – відсутність страху перед людиною. Тобто, якщо тварина сама йде на контакт, то 99 відсотків, що вона заражена.
Одним словом, любіть людей. Скажена лисиця не може бути важливішою за життя дитини.
– З лисицями зрозуміло. А що робити зі зграями диких псів?
– Дикі пси – це насамперед розповсюжжувпчі сказу, як і лисиці. А понад те, вони небезпечніші за вовків, бо, крім усього знають поведінку свого ворога – людини. Собаки мясоїдні і винищують все на своєму шляху. У весняний період на певній території можуть знищити до 50 відсотків усього молодняка оленів, не кажучи вже про зайців. Тому тут висновок очевидний. Іншого варіанту, як відстріл я не бачу.
Інша справа, що потрібно витрачати зусилля на роботу з господарями, які допускають здичавлення своїх тварин. Ось тут якраз велике поле для діяльності зоозахисників і точно корисніше, ніж рейвахи у соцмережах.
– Вже десь другий рік з’являються милі відосики буквально із стадами диких кабанів…
– Але за тою “милотою” криється велика небезпека. Неконтрольоване збільшення популяції кабанів призводить до знищення урожаю на полях і – найстрашніше- розповсюдження африканської чуми. Чим більше заражаються дикі кабани, тим більший ризик зараження домашніх свиней. А це призводить до їхньої, перепрошую, утилізації. А це вже, своєю чергою загрожує Україні великими фінансовими втратами. Бо з територій, де виявлено африканську чуму м’ясо свиней не допускають на світові ринки. А це мільйонні ринки.
Ефективних засобів профілактики африканської чуми свиней на даний час не знайдено! У разі виявлення вогнища інфекції практикується поголівне знищення свиней, а також ліквідація всіх свиней у радіусі 10 кілометрів від вогнища. Вводиться щонайменше піврічний карантин, а розводити свиней на даній території дозволяється не раніш, ніж через рік після відміни карантину.
Фахівці Держветфітослужби за період з 2012 року в Україні зареєстрували близько 40 випадків африканської чуми свиней. З метою боротьби із захворюванням ще влітку 2015 року у низці областей України здійснювався відстріл диких свиней у місцях виявлення збудника в природних умовах. Такі заходи здійснювали в Київській, Рівненській, Житомирській, Полтавській і Сумській областях. Тобто на Львівщині не вигадали зараз жодних ноу-хау, а працюють за звичним і логічним протоколом.
– Противники відстрілу звірів знову ж таки апелюють, що тим скористаються різноманітні мажори для задоволення своїх мисливських інстинктів.
– Може, я когось здивую, але все абсолютно навпаки. Якраз заборона полювання спричиняє ріст браконьєрства.
У багатьох людей чомусь склалося враження, що мисливське угіддя – це якийсь розплідник жорстокості, куди з’їжджаються позбавлені моральності товстосуми, аби попити горілки і знищити якомога більше тварин.
Насправді, угіддя – це передусім опіка над тваринами. Це і підкормка звірів, і боротьба з браконьєрством. Позбавлені можливості вести свою легальну діяльність мисливські угіддя не мають достатньо засобів, мають аби піклуватися про тварин і захищати їх від браконьєрів. А з останніми мають активніше боротися відповідні органи. Завжди казав, що браконьєрство – це не про полювання, а про вбивство.
Спілкувався Роман Онишкевич
Коментарі