Призначення Дениса Шмигаля, уродженця Львова, на посаду першого віце-прем’єр-міністра – міністра енергетики України стало подією, що може змінити баланс сил у секторі, де корупція та непрофесіоналізм загрожували національній безпеці не менше, ніж російські ракети.
Третя спроба й регіональний поворот
Верховна Рада з другої спроби — 248 голосами проти необхідних 226 — довірила Шмигалю портфель, який його попередники перетворили на поле битви між реформаторськими намірами та інтересами старих енергетичних еліт. Символічність моменту важко переоцінити: уродженець Львова, міста, що стало синонімом проєвропейських прагнень України, отримує контроль над галуззю, у якій традиційно домінували представники східних регіонів із непрозорими зв’язками та радянськими управлінськими практиками.
У своєму зверненні Шмигаль окреслив амбітну програму: від створення «енергетичних батальйонів» на прифронтових територіях до запуску цифрового додатку «Єдина платіжка». Проте найскладнішим завданням може стати не технічна модернізація, а очищення сектору від корупційних схем, які розквітли під патронатом попереднього керівництва міністерства.
Львіввугілля: мікрокосм системної деградації
Державне підприємство «Львіввугілля» — невелике за масштабами України вугледобувне підприємство — стало наочним прикладом того, як управлінська некомпетентність і корупція можуть паралізувати навіть стратегічно важливі активи. Довідка, яку надають небайдужі представники трудового колективу підприємства, читається як обвинувальний акт проти системи, де призначення робили за принципом лояльності, а не професійності.
Тимчасово виконуючий обов’язки генерального директора Петро Овчінніков, призначений за патронатом колишнього міністра Германа Галущенка та його заступника Корзуна, фактично самоусунувся від управління. Натомість підприємство перейшло під контроль його заступника Олександра Жеребка — людини, яка ілюструє абсурдність кадрової політики останніх років. Племінник ексміністра фінансів часів Януковича, колишній командир спецпідрозділу «Фантом», який, за даними правоохоронців, був причетний до контрабандних схем на блокпостах Луганської області, раптом опинився на посаді заступника генерального директора з правових питань із зарплатою близько 100 тисяч гривень на місяць — у галузі, де він не має жодної фахової підготовки.
Анатомія розкрадання
Цифри говорять самі за себе. У 2025 році підприємство отримало втричі більше державного фінансування порівняно з 2024 роком — близько 480 мільйонів гривень проти 180 мільйонів. Додайте до цього понад 200 мільйонів за вугілля, реалізоване ще 2024 року, та запаси на складах вартістю приблизно 500 мільйонів — загалом майже мільярд гривень ресурсів.
Результат? Жодного розвитку виробничих потужностей, затоплена шахта «Степова» з втратою близько 700 тонн вугілля на добу та заблоковані рахунки підприємству через несплату податків.
Правоохоронні органи відкрили кілька кримінальних проваджень. У грудні 2025 року відбулися обшуки за підозрою в привласненні понад 10 мільйонів гривень під час закупівлі тягових акумуляторів через схему з фірмою‑посередником. У червні — інше провадження щодо фіктивних закупівель гірничо-шахтного обладнання та послуг перевезення працівників, де, згідно з ухвалою суду, Овчінніков діяв у змові з Жеребком, директором з економіки Абрамовим і комерційним директором Стародубцевим.
Окремо вражає епізод із фальсифікацією статистики: у червні 2025 року було приписано близько 4000 тонн неіснуючого видобутку для штучного виконання плану та нарахування премій керівництву. Тим часом на аварійних складах виявили нестачу близько 20 тисяч тонн вугілля, яка навіть не була відображена в офіційних обліках.
Зарплатна вакханалія та кумівство
Паралельно зі зростанням кримінальних справ різко збільшилися й зарплати керівництва. Якщо 2024 року заступники генерального директора отримували 40–50 тисяч гривень на місяць, то 2025-го їхні оклади сягнули 90–100 тисяч. Директор з виробництва Пиріг за два місяці побачив зростання із 67 до 103 тисяч гривень. При цьому на посаду керівника шахти «Червоноградська» було призначено Миколу Клюку — людину, яку обвинувачують у розтраті вугільної продукції та службовій недбалості за двома кримінальними провадженнями.
21 листопада 2025 року профспілки «Львіввугілля» звернулися до новопризначеного міністра з вимогою замінити генерального директора. Тепер ця вимога адресована Шмигалю.
Донецько-луганська тінь
Ситуація на «Львіввугіллі» не є поодиноким випадком. Вона відображає ширшу проблему: під керівництвом Германа Галущенка, його заступника Корзуна та «радника» Олександра Міндіча Міністерство енергетики перетворилося на оплот представників донецько-луганського клану, які принесли у сферу практики, що процвітали на сході України до 2014 року.
Непрозорі закупівлі, призначення лояльних, але некомпетентних кадрів, маніпуляції зі статистикою — все це нагадує управлінську культуру, від якої Україна намагалася звільнитися після Революції Гідності.
Іронія ситуації полягає в тому, що ці практики продовжувалися під час повномасштабної війни, коли енергетична безпека стала питанням національного виживання. У той час як Росія методично знищувала українську енергоінфраструктуру, частина чиновників зосередилася на розподілі державних коштів між своїми людьми.
Шанс на очищення
Призначення Шмигаля створює можливість для докорінної зміни ситуації. Його західноукраїнське походження та досвід роботи в бізнесі — він очолював «ЗУКЦ» у Львові — дають підстави сподіватися на іншу управлінську культуру. Питання лише в тому, чи вистачить йому політичної волі та підтримки для проведення справжньої чистки.
Програма Шмигаля виглядає вражаюче на папері: від «енергетичних батальйонів» на прифронті до завершення інтеграції з європейським енергетичним простором. Але ключовим тестом стане його здатність розібратися з кадровими призначеннями в підпорядкованих структурах. «Львіввугілля», попри свої невеликі масштаби, може стати пілотним проєктом — символом розриву з практиками, що домінували в енергетиці останні роки.
Профспілки вже подали сигнал. Кримінальні справи відкриті. Докази некомпетентності та корупції задокументовані. Залишається побачити, чи зможе новий міністр перетворити обурення на дієві рішення. Україна не може дозволити собі ситуацію, коли мільярд гривень державних коштів розчиняється в корупційних схемах, а стратегічні підприємства керуються людьми без фахової підготовки та з сумнівною репутацією.
Час рішучих дій
Енергетична криза вимагає не лише відновлення зруйнованих станцій та модернізації мереж, а й відновлення довіри до інституцій, які управляють цією життєво важливою сферою. Четверта воєнна зима від початку повномасштабної війни може стати часом, коли Україна нарешті звільниться від пережитків пострадянської управлінської культури.
Шмигаль обіцяє, що «рішення мають ухвалюватися в пришвидшеному темпі». Трудові колективи «Львіввугілля» та інших підприємств чекають на конкретні кадрові рішення. Питання лише в тому, чи вистачить у нового міністра сміливості застосувати пришвидшений темп не лише до відбудови інфраструктури, а й до очищення системи від тих, хто перетворив державну службу на особистий бізнес.
Перші сто днів покажуть, чи стане призначення Шмигаля справжнім переломом, чи лише черговою ілюзією змін у системі, яка чинить їм відчайдушний опір.
Коментарі