Після чергової заяви від керівництва міста про перевірку вирубок у Брюховичах важливо не пропустити повз увагу головне, адже проблема тут значно ширша, ніж просто окремі зрубані дерева.
Йдеться про поступову, систематичну втрату рекреаційної, оздоровчої та природної функції території, яка десятиліттями була важливою для всього Львова.
Коли міський голова Львова Андрій Садовий говорить про Брюховичі як про «зелені легені міста» і доручає перевірити законність вирубок, це звучить правильно. Краще пізно, ніж ніколи. Але в цій історії є одна принципова проблема: суспільству вкотре хочуть продемонструвати наслідок, а не першопричину.
Те, що сьогодні відбувається в Брюховичах, — це не просто історія про незаконну вирубку. Це історія про значно ширший і небезпечніший процес: поступове виведення рекреаційно-оздоровчих територій із їхньої природної функції та перетворення їх на ресурс для забудови.
Будьмо відвертими: дерева тут часто ріжуть не бензопилою, а рішеннями чиновників, документами, які змінюють призначення території, та мовчазною згодою системи.
Вирубка — лише остання фаза
У публічному просторі дуже зручно говорити саме про вирубку. Бо це просто, емоційно і зрозуміло. Є дерева, є пеньки, є фото, є обурення. Але проблема Брюховичів у тому, що дерева тут дуже часто зникають не тому, що хтось просто незаконно зайшов у ліс із пилою. Вони зникають тому, що перед цим уже відбувся значно важливіший і підступніший процес.
Спершу землю виводять із лісового або рекреаційного контексту. Потім змінюють її функціональне чи цільове призначення. Потім готують правову і містобудівну рамку для майбутньої забудови. І вже після цього приходить техніка. Тобто вирубка — це не початок проблеми. Це її фінал.
Брюховичі десятиліттями були простором відпочинку, оздоровлення, тиші, близькості до природи, низької щільності малоповерхової забудови й екологічного балансу для міста. Саме це і формувало цінність Брюховичів — не лише для місцевих мешканців, а й для самого Львова.
Але зараз ці території дедалі частіше розглядаються не як рекреаційний ресурс громади, а як привабливий земельний актив під житлове будівництво. І в цьому, власне, вся суть проблеми.
Найнебезпечніше знищення — те, яке оформлене документально
У Брюховичах дерева масово зникають на трьох типах територій.
Перший тип — колишні оздоровчі табори і бази відпочинку. Це території, які формально не завжди є лісом де-юре, але фактично є залісненими рекреаційними зонами. «Космос», «Чайка», «Супутник», «Енергетик», «Імпульс», «Вогник», санаторій «Львів» — це не просто старі назви з минулого. Це простори, які десятиліттями були частиною природного й оздоровчого ландшафту Брюховичів. Сьогодні ж вони дедалі частіше стають територіями девелоперського інтересу.
Другий тип — ділянки, які були виведені з лісового фонду. Це території, які раніше мали прямий стосунок до лісового фонду, але були з нього незаконно вилучені, а далі за хитромудрими схемами опинилися у приватній власності або користуванні. І тут проблема не просто в забудові.
Проблема в тому, як і чому такі землі взагалі перестали бути лісом на папері.
14,7 га на вул. Лікарська, 4; понад 20 га між вул. Ряснянська та Незалежності України; близько 1 га на вул. Широка, 22; 2 га на вул. Музейна; понад 4 га на вул. Львівська — і це лише частина історій.
Третій тип — комунальні відпочинкові території, які «освоюються» через оренду. Брюховицькі «Плотіки», озера біля Чебуречної, водойми на вул. Відпочинкова — це не дрібниці. Це частина екологічного і рекреаційного каркасу місцевості. Використання комунальних рекреаційних земель у спосіб, який поступово знищує їхню публічну і природну функцію, — це дуже тривожна тенденція. У результаті громада втрачає не лише території відпочинку, а й право на них.
Тема «попередників» не може бути алібі для бездіяльності
Щоразу, коли в Брюховичах загострюється тема лісів, рекреаційних земель чи забудови, від міської влади Львова звучить затертий аргумент: мовляв, основна вина лежить на попередній владі Брюхович — тодішньому селищному голові, депутатах, членах виконкому, які роками ухвалювали або допускали рішення, наслідки яких громада бачить сьогодні.
І це правда. Але тут є принциповий момент. Перелік винних за минуле — це ще не політика захисту Брюховичів у теперішньому. Бо якщо нинішня влада Львова щоразу пояснює проблему лише тим, що «це все зробили попередники», але при цьому не демонструє системних кроків, щоб зупинити процес зараз, то така риторика починає працювати вже не як пояснення. Вона починає працювати як прикриття власної бездіяльності.
Посилання на попередників не може бути вічною індульгенцією для чинної влади. Бо якщо ви керуєте містом уже не перший рік, якщо Брюховичі вже є частиною Львівської громади, якщо саме ви сьогодні маєте інструменти управління, містобудівну політику, юридичний супровід, земельний і виконавчий блок, тоді суспільство має повне право питати не лише хто винен, а насамперед — що ви робите, аби це припинити.
Для громади Брюховичів сьогодні найважливіше не політичне перекидання провини, а реальне убезпечення території від подальшого знищення. Бо покарання винних важливе. Але ще важливіше — врятувати те, що ще можна врятувати.
Компенсація за вирубку не вирішує проблему
Коли за зрубані дерева сплачують компенсацію, це може створювати враження, що проблема врегульована: бюджет отримав кошти, отже втрату ніби відшкодовано.
Але насправді це не так. Бо компенсація за дерева не повертає знищену рекреаційну територію, не відновлює природне середовище, не компенсує погіршення якості життя і не зберігає Брюховичі як зелену зону Львова.
Тобто йдеться не про захист природи, а лише про грошовий супровід її втрати.
Якщо Львів справді хоче рятувати Брюховичі: що треба робити вже зараз
Якщо міська влада справді вважає Брюховичі «зеленими легенями Львова», то сьогодні вже недостатньо просто перевіряти окремі вирубки.
Потрібні системні рішення.
Львівська міська рада має не коментувати наслідки, а юридично перекрити сам механізм знищення: через аудит територій, мораторій на спірні рішення, перегляд містобудівної політики, судове оскарження сумнівних рішень і офіційне закріплення Брюховичів як рекреаційно-оздоровчої території.
Тому головне питання до мера — не про перевірку, а про конкретну політику і рішення.
Публічне питання до Андрія Садового і міської влади Львова сьогодні має звучати просто: чи готове місто реально захищати Брюховичі як рекреаційно-оздоровчу територію — чи й далі лише реагуватиме на окремі скандали вже після того, як можливості і території втрачено?
Бо навіть там, де остаточне рішення ухвалюється не лише міською радою, саме Львівська міська рада та її виконавчі органи мають повноваження і політичний обов’язок: ініціювати, підтримувати, обмежувати, фіксувати в містобудівній документації, оскаржувати і формувати політику захисту території.
Питання до влади
- Чи буде Львівська міська рада ініціювати та підтримувати надання Брюховичам статусу курорту місцевого значення — з огляду на ліси, озера, рекреаційний потенціал і термальні води?
- Чи буде Брюховичі офіційно закріплено в містобудівній політиці Львова як рекреаційно-оздоровчу територію з особливим режимом розвитку, а не як звичайну територію міського освоєння?
- Чи буде переглянута містобудівна політика щодо обмеження щільності, висотності та інтенсивності забудови в Брюховичах?
- Чи буде Львівська міська рада ініціювати створення об’єктів і територій природно-заповідного фонду для лісів та природних масивів у межах селища і довкола Брюхович?
- Чи буде проведено повний аудит усіх рекреаційних, заліснених, водних і спірних територій Брюхович — із зупиненням нових рішень щодо них до завершення такого аудиту?
- Чи буде місто переглядати або оскаржувати ті рішення, які вже суперечать рекреаційній, природоохоронній та оздоровчій логіці цієї території?
Сьогодні вже недостатньо просто визнавати, що Брюховичі — це цінна територія. Питання в тому, чи готовий Львів нарешті поставити політичну і правову межу подальшому знищенню Брюховичів.
Коментарі