День цей вартий уваги хоча б тим, що місто європейської цивілізації вперше зустрілось з большевицьким світом, який до того часу був герметично ізольований від Європи.
Отець Гавриїл Костельник, що тоді служив у Преображенській церкві згадував цю подію :
“…Це був історичний день: п’ятниця 22 вересня. Соняшний день, сам південь. «Доблесна» червона армія в’їздила до Львова з Личаківської рогачки. Ми несміливо заглядали крізь вікна з будинків св. Юра на Городецьку вулицю. Несміливо тому, що червоноармійці тримали в руках готові до вистрілу рушниці з наїженими багнетами, спрямовані на кам’яниці… Їхали менші танки та авта з вояками. На деяких автах при красноармійцях пишалися місцеві підростки з червоними кокардами…
…Наступного дня ми стрічалися з красноармійцями вже віч-на-віч на вулиці. Перше, що нас вразило, це пролетарський вигляд большевицького війська й дуже простий одяг, навіть у командирів, дальше, неінтеліґентні, некультурні обличчя та простацькі рухи.
Справжнє обличчя большевицького війська пізнав я аж тоді, коли я вперше побачив більший відділ піхоти. Коліна тремтіли мені з сорому перед поляками, бо, все ж, це було військо держави, якої складовою частиною була й моя батьківщина, Україна. Юнаки, почорнілі з нужди, здригльоватілі наче пригнилий гарбуз, без життєвої сили, ледве ногами волочили.”
На світлині передовий підрозділ червоноармійців, що прибув у Раву Руську . В руках квіти від місцевого населення і примкнуті багнети до рушниць. Тимчасом німецькі союзники роглядають небачену совєцьку військову техніку.
Підписуйтеся на сторінку "Діло" у Фейсбук
Коментарі