Про це він написав у мережі Фейсбук.
Нещодавно, 30 червня, завершився навчальний рік. То ж варто подумати над основним завданням школи. Це точно не обладнання, не ремонти, а освіта учнів! Очевидно, що саме освітнім здобуткам учнів завжди було прийнято приділяти найбільшу увагу. Для цього існувала й існує ціла система мотивацій на різних рівнях. Колись, багато років існувала така нагорода як золота, чи срібна медалі. Розповісти про їх історії надихнула мене праця професора Михайла Кріля про історію мого селища та історію моєї школи. То ж більшість аргументів взяв звідти.
За часів радянського (російського) окупаційного режиму тогочасний уряд у 1945 році відновив практику відзначення учнів золотими і срібними медалями. На медалі було написано: «За відмінні успіхи у навчанні, праці і зразкову поведінку». Медаль мала діаметр 32 мм і вагу 10,5 грама. Золота медаль була із золота 583 проби, а срібна — 925 проби.
Згодом відзнака стала легшою і дешевшою. Золото стало 375 проби, а вага — 5,8 грама.
Наступний етап знецінення «золотої медалі» настав у 1960 році. «Золота» медаль перетворилася на мідно-нікелевий сплав, що був покритий 0,3 грамами золота. Золота медаль давала право вступу у вузи без екзаменів.
Ще певний час «золота медаль» існувала і у нашій країні після відновлення Незалежності в 1991 році як нагорода для успішних учнів. Щоб детальніше зрозуміти еволюцію нагороди використаємо інформацію про мою рідну школу зі згаданої праці професора Михайла Кріля «Нижанковичі на Вігорі». Так, з 1954 до 1991 року золоті та срібні медалі у моїй рідній Нижанковицькій школі здобуло п’ятдесят п’ять учнів за тридцять вісім років, тобто 1,4 медалі в рік. Натомість, з 1992 до 2024 року таких медалей було 104. Тобто, приблизно 4,5 медалі в рік. Якщо до цього додати, що кількість учнів зменшувалася, то можемо зробити висновок про знецінення цих відзнак у три-чотири рази. Подібна ситуація, переконаний, у більшості наших шкіл.
Не дивно, що девальвація золотих і срібних медалей призвела до їх відміни. Очевидно, що потреба у відзнаках, нагородах для учнів є. Тепер це замінили премії, гранти органів влади різного рівня для учнів, що здобули максимальні бали на ЗНО/НМТ. Однак, навіть такі успіхи не відображають повної картини досягнень учнів, адже ці нагороди, як правило, за блискучі результати тестування з окремих предметів. За повний курс навчання в школі відзнак державного рівня немає. Є лише атестат з відзнакою, у якому не враховуються результати ЗНО/НМТ.
Шановні директори, учителі, учні! Як Ви думаєте, чи не доцільно, з огляду на наведене, з метою мотивації найкращих учнів та зростання ваги атестата з відзнакою та самої відзнаки, крім сучасних вимог МОН щодо результатів оцінювання для отримання атестата з відзнакою і самої відзнаки, додати ще відповідні вимоги щодо рівня результатів незалежного оцінювання у положенні про таку відзнаку? А також запровадити прозорі критерії, які б враховували участь учнів у регіональних та національних, міжнародних олімпіадах та конкурсах. І тоді, можливо, варто все ж таки, запровадити відзнаку? Як варіант вона могла би бути у формі тризуба? Як би, на Вашу думку, вона мала виглядати? І чи потрібна вона?
Коментарі