Про це йдеться у вироку Хортицького районного суду Запоріжжя від 22 жовтня, який оприлюднили в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 жовтня.
За матеріалами справи, на початку повномасштабного вторгнення Сергій Пип’як проживав із дружиною та малолітньою донькою на Запоріжжі. Він працював охоронцем на Запорізькому залізорудному комбінаті, але після окупації території звільнився.
У суді чоловік розповів, що в червні 2022 року російські військові затримали його на блокпості, коли він повертався зі станції техобслуговування разом із тестем. За його словами, під час перевірки телефону окупанти виявили повідомлення про пересування російських військ і дописи на підтримку ЗСУ.
Пип’як стверджував, що його відвезли до комендатури, де близько десяти днів били, погрожували та приставляли пістолет до голови. Згодом йому нібито запропонували вибір: працювати в окупаційній поліції або потрапити до слідчого ізолятора. Також, за його словами, росіяни погрожували завдати шкоди його дружині та дитині.
Чоловік пояснив, що погодився на співпрацю через страх за родину.
Під час судового розгляду Пип’як підтвердив, що працював дільничним окупаційної поліції в селі Тимошівка Запорізької області. За його словами, він отримував 60 тисяч рублів на місяць.
Обвинувачений розповів, що мав кийок, кайданки та газовий балончик, працював у кабінеті сільради, виїжджав на виклики й оформлював документи. Він також визнав, що отримав російський паспорт для пересування через блокпости та брав участь в охороні виборчої дільниці під час незаконного референдуму у вересні 2022 року.
За словами Пип’яка, він кілька разів намагався звільнитися, однак його заяви не задовольняли. Згодом після перевірки на поліграфі йому нібито дозволили залишити роботу.
У листопаді 2023 року чоловік виїхав з окупованої території через Росію та Сумську область. Пізніше він переїхав до Львова, де винаймав квартиру й працював. Пип’як визнав, що не повідомив СБУ про службу в окупаційній поліції, пояснивши це побоюваннями за дружину, яка залишалася на окупованій території.
Під час розгляду справи суд заслухав свідків, які розповіли про роботу Пип’яка в окупаційній поліції. Один зі свідків заявив, що чоловік пропонував йому також працювати на росіян. Інша свідок розповіла, що Пип’як разом з іншим представником окупаційної поліції доставив її до відділку після відмови працювати у школі під керівництвом призначеної окупантами директорки.
Батьки обвинуваченого наполягали, що їхнього сина змусили співпрацювати з росіянами. Його батько, який після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до ЗСУ та згодом отримав поранення, заявив, що син підтримував Україну.
Однак суд дійшов висновку, що добровільність співпраці підтверджують інші свідчення та письмові докази. Серед них — копія контракту з російською поліцією від 1 серпня 2022 року, документи окупаційного підрозділу та матеріали щодо участі чоловіка в охороні псевдореферендуму.
Суд також врахував, що після повернення на підконтрольну Україні територію чоловік не повідомив правоохоронцям про заявлені ним катування та погрози, а факт роботи в окупаційній поліції приховав.
Хортицький районний суд Запоріжжя визнав Сергія Пип’яка винним у колабораційній діяльності та призначив йому 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Також протягом десяти років йому заборонено обіймати певні посади в органах влади та правоохоронних структурах.
Строк покарання рахуватимуть із 2 лютого 2024 року — дня затримання чоловіка. Вирок можна оскаржити.
Коментарі