Львівські лікарі врятували військового із септичним шоком і гангреною після поранення

Про це повідомили у Першому медичному об’єднанні.

До служби в ЗСУ 36-річний Роман Петров з Кривого Рогу працював електриком. Мобілізувався чоловік торік у серпні, а служити йому випало у 53-й ОМБр імені князя Володимира Мономаха. У ній Роман став командиром бойової машини. Поранення отримав цьогоріч наприкінці червня поблизу Торецька. Тоді Роман допомагав нести пораненого побратима до евакуаційного авто. Як раптом – ворог почав обстрілювати їх з мінометів та скидати боєприпаси з дронів. Командир бойової машини теж став 300-м. Отримав поранення живота, грудної клітки та ноги”, — йдеться у повідомленні.

“Я відразу по рації сказав побратимам, що приємно було з ними служити. А командир роти сказав, що мені ще не час помирати”, – згадує Роман.

Після трьох діб у прифронтових шпиталях важкопораненого бійця евакуювали до Львова у Центр UNBROKEN.

“Він поступив у важкому стані з усіма ознаками септичного шоку. Це найтяжчий прояв сепсису – системної запальної реакції організму у відповідь на інфекцію. У такому стані вдається врятувати лише одиниці пацієнтів. Романа підключили до апарату штучної вентиляції легень, ввели в стан медикаментозну сну та виконали низку першочергових операцій”, — розповіли медики.

У пацієнта були відкритий перелом стегнової кістки, проникаюче поранення в ділянці тазу та прямої кишки, . В ній було 12 пробитих осколками отворів.

“Найперше хірурги вивели стому — це штучний отвір у черевній стінці для виводу вмісту кишківника. А потому розкрили анаеробну флегмону тазу, яку ще називають газовою гангреною. Це гнійне запалення м’яких тканин, яке може виникати за таких поранень. Наші хірурги випустили гній, почистили тканини та дали їм доступ до кисню. Цілий місяць Роман перебував у реанімації, його час від часу оперували і ніхто не знав чи виживе цей захисник”, — розповіли у Першому ТМО.

“Його стан був настільки важкий, що мало хто сподівався, що він з того стану вийде. Але завдяки спільним зусиллям команди анестезіологів та хірургів вдалося стабілізувати пацієнта та досягти позитивної динаміки”,— розповів хірург Центру UNBROKEN Андрій Микуш.

Зараз Роману вже краще. Проте, як кажуть лікарі, на повне відновлення піде ще багато часу. Захисник розповів, що його головна підтримка на шляху до одужання – це дружина і дворічний синочок.

“З великою війною я почав більше цінувати життя. Бо до цього виявляється, що ти мав усе, але ти цього не цінував”, – каже Роман.